Окремі питання залучення жінок до надурочних робіт

  Суб’єктному складу безпосередніх учасників трудових відносин властиві відповідні ознаки. Зокрема він охоплює різних за своїм юридичним статусом осіб, що мають гарантовані їм права і виконують покладені на них обов’язки. Одними з таких суб’єктів є жінки, що мають дітей, вік яких складає 7 років. Чи можна таких працівників залучати до надурочних робіт без їх згоди? 

   Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентаця трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)). 

    Наймані працівники є одними з визначних учасників трудових відносин.  Зокрема вказані особи, уклавши трудовий договір, своєю сумлінною працею сприяють ефективній розбудові своєї Батьківщини, як демократичної країни, а також помітному збільшенню матеріального добробуту своїх сімей. 

     Трудове законодавство гарантує найманим працівникам правовий статус, що, будучи вельми багатогранним, водночас включає в себе всілякі елементи, одними з яких є соціально-економічні права. Наведені юридичні можливості, маючи своє належне закріплення у відповідних нормативно-правових актах, повинні забезпечити економічну свободу даних учасників трудових відносин, та всебічних розвиток таких осіб, як свобідних особистостей.     

    Право на працю є одним з найвизначніших соціально-економічних прав. Вищезазначену юридичну можливість вітчизняним законодавцем закріплено в ч. 1 ст. 43 Конституції України та в ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

  Чинним законодавством нашої держави передбачено відповідну процедуру своєчасної та ефективної реалізації вищевказаними особами згаданого права. Зокрема добросовісний громадян суверенної України, що бажає працювати, укладає трудовий договір про роботу на підприємстві, установі, організації або з фізичною особою, про що сказано в ч. 2 ст. 2 КЗпП України. 

    Однак не потрібно забувати про те, що вищезгаданій реалізації притаманні своєрідні особливості. Зокрема необхідно знати те, що ефективна діяльність тих або інших органів законодавчої, виконавчої та судової влади спрямована на якісний та вчасних захист різних за своєю сутністю людських цінностей. До когорти останніх належать: сім’я, дитинство, материнство та батьківство, що в свою чергу підтверджено ч. 3 ст. 51 Конституції України. 

   Чіткий та недвозначний зміст вищезазначеної норми в частині з’ясування  правил, яких дотримується працедавець під час здійснення надурочних робіт, отримав належне роз’яснення в інших законах. Що це означає? 

    Національним законодавством передбачено безпосередні вказівки про те, що окремі працівники виключно за їх згоди можуть залучатися працедавцем до здійснення надурочних робіт. Зокрема згідно з ч. 3 ст. 63 КЗпП України одними з таких учасників трудових відносин є жінки, що в свою чергу мають дітей віком від 3-ох до 14-ти років. 

     Таким чином, національне законодавство забороняє працедавцю вчиняти дії, що є аморальними і/чи протиправними. Зокрема така особа не може залучати до надурочних робіт окремих працівників, що не погодилися їх виконувати (наприклад, жінку, яка має семирічну дитину).