Окремі аспекти випробувального строку державних службовців

    Суб’єктному складу безпосередніх учасників трудових відносин властиві відповідні ознаки. Зокрема він охоплює різних за своїм юридичним статусом осіб, які володіють правами, гарантованими їм, а також виконують обов’язки, покладеними на них. Одними з вищезгаданих учасників є державні службовці. Чи може працедавець застосувати до цих працівників випробувальний строк, тривалість якого в свою чергу становить 7 календарних місяці? 

     Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, які функціонують щодо випробувального строку кваліфікованого працівника, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України), Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (надалі – по тексту ЗУ «Про державну службу»)). 

   Правовий статус, гарантований найманим працівникам, є багатогранним. Зокрема згідно з ч. ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає в себе юридичну можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.  

       Схожу за свої змістом норма права вміщують в собі інші законодавчі акти, що в свою чергу охоплюють юридичні норми вітчизняного трудового права. Наприклад,ч. 1 ст. 2 КЗпП України закріплено безпосередню вказівку про те, що право громадян України на працю, -  тобто їх право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи при цьому право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, відповідним чином забезпечується державою. 

    Чинним законодавством нашої держави передбачено відповідну процедуру належної реалізації вищевказаними особами згаданої юридичної можливості. Зокрема громадяни України, які вирішили попрацювати зобов’язані вчинити певні дії, які в свою чергу повинні відповідати національному законодавству, а також моральним імперативам. Що це означає?   

    Той чи інший працівник реалізовує право на працю, яке гарантоване йому, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, установі, організації або з фізичною особою. Безпосередня вказівка про вказаний факт отримала належне закріплення в ч. 2 ст. 2 КЗпП України. 

    Чіткий та недвозначний зміст згаданої домовленості може включати в себе різноманітні умови. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою його сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. 

   Вказаній умові властива відповідна тривалість, що повинна бути розумною. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 27 КЗпП України строк випробування при прийнятті працівника на роботу, якщо інше не передбачає національне законодавство, не повинен перевищувати трьох календарних місяців, а в окремих випадках, за погодженням, досягнутого працедавцем з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести календарних місяців. 

    Але треба пам’ятати про те, що даному правилу властиві істотні винятки. Зокрема випробування при призначенні особи на посаду державної служби встановлюється строком до шести місяців, про що в свою чергу передбачено юридичною нормою, закріпленою ст. 35 ЗУ «Про державну службу».

    Таким чином, працедавець, укладаючи трудовий договір, не може вчиняти відповідні діяння, що за своєю сутністю є аморальними та неправомірними. Зокрема зазначеному учаснику трудових відносин заборонено застосовувати до державних службовців, що в свою чергу підписали вищенаведену угоду, випробувальний строк, тривалість якого становить 7 календарних місяці.