Звільнення піклувальника, який вчинив прогул без поважних причин

   Прогул за своєю юридичною сутністю є грубим та зухвалим порушенням юридичних норм, що отримали своє закріплення в трудовому законодавстві, та моральних норм, які є загальноприйнятими в громадянському суспільстві.  Чи дозволяє трудове законодавство працедавцеві розірвати трудовий договір з піклувальником, що в свою чергу вчинив згаданий проступок?  

 

   Правове регулювання вищевказаного питання здійснюється за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, одним з учасників яких є піклувальник, що вчинив прогул без поважних причин, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).

  

      Будь-яку людину неможна уявити без гарантованого їй правового статусу. Саме він, відображає її фактичний стан у майнових і немайнових відносинах з громадянським суспільством та правовою державою. 

     Чинним законодавством гарантовано кожній людини різні права і свободи, яким в свою чергу властивий майновий або особистий немайновий характер. Не є якимось винятком з цього правила і наймані працівники, що виробляють різні за своїм змістом матеріальні та духовні блага. 

   Україна в особі уповноважених центральних та місцевих органів влади, забезпечує якісну охорону різних за своєю юридичною суттю прав та свобод, які вітчизняним законодавством гарантовано фізичним особам, що працюють за строковим чи безстроковим трудовим договором на підприємстві, установі організації будь-якої форми власності, а також в фізичних осіб-підприємців. Зокрема згідно з ч. 6 ст. 43 Конституції України кожному з таких працівників  гарантується належний захист від незаконного звільнення. 

     Окрім того, не треба забувати про те, що чинне законодавство спрямоване на цілеспрямоване утвердження різних за своєю суттю людських цінностей. До переліку останніх, належать: сім’я, дитинство, материнство й батьківство, про що закріплено ч. 3 ст. 51 Конституції України. 

    Чіткий зміст вказаних норм в частині з’ясування своєрідних особливостей, властиві трудовим відносинам, безпосереднім суб’єктом яких в свою чергу є піклувальник, що вчинив прогул без поважних причин, конкретизують інші закони.  Про що саме йде мова в даному випадку? 

     Одним з найголовніших учасників трудових правовідносин є працедавець. Без цієї особи виникнення вищевказаних стосунків не вважається можливим. Дане судження пояснюється тим, що трудовий договір є юридичним фактом, що обумовлює неодмінну появу відносин, що за своїм змістом є трудовими. А безпосередніми учасниками зазначеної домовленості є відповідні суб’єкти, під одним з яких треба розуміти особу, що використовує найману працю. 

    Правовий статус, гарантований працедавцю, є складним та багатогранним. Зокрема згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вказана особа може розірвати не тільки строковий трудовий договір, термін чинності якого не завершився, а й трудовий договір, укладеного на невизначений термін, у випадку прогулу  (в тому числі відсутності на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня) без причин, що за своєю сутністю не є поважними. 

    Однак поодинокі працівники є істотними винятками зі вказаного правила. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 186¹ КЗпП України, працедавець не може звільнити окремих працівників, до переліку яких, наприклад, належить піклувальник.  

    

    Таким чином, працедавець не може достроково розірвати трудовий договір з окремими працівниками, що вчинили прогул без причин, які в свою чергу не є поважними. Одним з таких трудівників є піклувальник.