Перехід на розподільчі пристрої без гексафториду сірки в ЄС

Посібник для власників майна та менеджерів.

Через останні регуляторні зміни в Європейському Союзі (ЄС), власники майна та менеджери прагнуть зрозуміти та запланувати, як і коли змінити підхід до використання гексафториду сірки (SF6 або елегазу) у розподільчих пристроях.

Наразі весь світ намагається розв’язати проблему скорочення викидів парникових газів, тож електротехнічна промисловість стикається логічним питанням заміни SF6 у виробництві розподільчих пристроїв. Гексафторид сірки є надзвичайно потужним синтетичним парниковим газом, який зберігається в атмосфері тисячі років, при цьому кожен 1 кг елегазу еквівалентний викиду 25 200 кг CO2.

У цій статті ми розглядаємо останні зміни в законодавстві щодо SF6, досліджуємо важливу інформацію для власників майна та менеджерів, і визначаємо основні кроки для поступової відмови від використання елегазу у розподільчих пристроях в Європі.

Новий регламент щодо фторвмісних газів

Після тривалої підготовки наприкінці 2023 року Європейська Рада та Парламент уклали попередню угоду про заборону використання SF6 у розподільчих пристроїв середньої напруги за програмою поетапної відмови від гексафториду сірки з 2026 року. 

29 січня 2024 року Рада ЄС схвалила нові правила щодо поетапного скорочення використання фторвмісних газів для обмеження негативного впливу на глобальне потепління відповідно до Паризької угоди.  

Найближчим часом очікуються оприлюднення деталей щодо впровадження змін в законодавство в країнах-членах ЄС. 

Роз'яснення нових правил

Нові Регламенти ЄС незабаром набудуть чинності. Після цього держави-члени повинні будуть впровадити регламент на національному рівні. На практиці це означає, що електротехнічна промисловість матиме дворічний період для підготовки до виконання вимог регламенту, оскільки з січня 2026 року використання SF6 у нових розподільчих пристроях середньої напруги до 24 кВ включно буде заборонено законом. Аналогічні заборони на використання елегазу у розподільчих пристроях з вищими номінальними показниками напруги будуть запроваджені згодом. 

Уже зараз компанії можуть починати оцінювати наявні у них розподільчі пристрої з SF6 та планувати, як продовжувати діяльність без них після січня 2026 року.

План дій

Після того, як власники майна або менеджери оцінили наявність у них розподільчих пристроїв з гексафторидом сірки та визначили блоки, що підлягають заміні, вони повинні вивчити альтернативи, що не використовують цього газу, оцінивши технічні характеристики, витрати та вигоди. Оскільки повна обізнаність щодо початкових капітальних та операційних витрат, загальної вартості утримання допоможе сформувати подальшу стратегію.

Далі необхідно розробити та впровадити план переходу на пристрої без SF6. Довгостроковою метою має бути не лише дотримання нових правил, але й реалізація стратегії, яка дозволить отримати економічні вигоди від переходу. 

Належна утилізація розподільчих пристроїв, що використовують елегаз наприкінці їхнього життєвого циклу також мінімізує їхній вплив на навколишнє середовище, про це також варто пам’ятати.

Екологічні аспекти

Перехід на технології без SF6, не лише гарантує дотримання нормативних зобов'язань у Європі, а й робить значний внесок у досягнення цілей екологічної стійкості через суттєве скорочення викидів парникових газів. Цей перехід допомагає компаніям відігравати свою роль у циркулярній економіці, підтримувати цілі Зеленого курсу ЄС і досягати цілей Паризької угоди про зміну клімату. Це діяльність, на яку можна посилатися в комунікації компанії про корпоративну соціальну відповідальність (КСВ), щоб підкреслити прихильність до сталого розвитку та інновацій.

Усунення SF6 у відновлюваній енергетиці, має особливе значення, оскільки основна роль зелених джерел енергії полягає у скороченні всіх видів шкідливих викидів. Власники такого майна або менеджери повинні приділяти особливу увагу розподільчим пристроям, які вони обирають для цього типу технологій.

Вибір подальшого шляху

Перехід на розподільчі пристрої без гексафториду сірки в Європі є важливим кроком до підвищення екологічної відповідальності у промисловості. Реалізація стратегії поетапного переходу – це не просто регуляторна необхідність, а можливість отримати вигоду для свого бізнесу та зменшити негативний вплив діяльності на навколишнє середовище.