Ворог номер один

Американськ ий колега Ештон Картер запевнив міністра оборони України Степана Полторака, що Путін гібридну війну проти України неодмінно програє. Коли і якою ціною не уточнив. Сказав лише, що США у цьому впепненні. Без впевненності перемога не прийде. Отже все гаразд. Українцям залишилося лише запастися терпінням і дочекатися, коли американська впевненність переросте у глибоке переконання, очевидну неминучисть та перетвориться у доконану дію. Тобто доконають українці Путіна своїм терпінням та витримкою. Головне – посмішка на офіційних фото і бадьорі телерепортажі з передової.

Водночас, Україна живе не лише війною. Багато бійців-ветеранів, відвідуючи «велику землю» з деяким подивом спостерігають за мирним життям, актори якого здається не памятають, що зовсім поруч кожного дня лунають постріли і люди ризикують життям.

Так влаштований світ. Життя завжди перемагає смерть і цивільні громадяни не можуть існувати виключно в трагічному контексті – похорони, дні народження і весілля завжди співіснують гуртом.

В основі життєвого хаосу лежить щирість почуттів кожної окремої людини. Миттєвості смутку і радості змініють одна одну в калейдоскопі сердечного  різномаїття, спільно створюють неповторну мозаїку життєдайної любові.

Однак, за яскравими природними барвами часто ховається добре замаскований ворог. І перший та найлютіший з них сьогодні – байдужість.

Звісно, перші місяці волонтерської ейфорії давно минули і зараз війна стала для українців буденістю. Проте, неприхованим оком видна арроганція і байдужість, з якою зустрічає героїв війни мирне життя. Озлоблені важкою економічною ситуацією люди не знаходять сил не лише для слів вдячності нашим ветеренам, але часто бачать в них ворогів, котрі претендують на соціальні пільги, уриваючи останній шматок з прісного бюджетного пирога.

Варто лише згадати непоодинокі випадки злочинів проти життя воїнів АТО, коли на мирній території бандити намагаються відібрати життя солдат і офіцерів в гонитві за скромною копійкою служивих людей.

Наша байдужість до долі воїнів, не бажання допомогти їм в адаптації до буденності відгукнеться ще не раз зламаними долями патріотів, подальшою кріміналізацією суспільства, зубожінням дітей-сиріт війни, нашою жорстокістю один до одного.

А байдужість ворогує з нами в усіх сферах соціальної активності – економіці, політиці, громадській діяльності, просто у повсякденному спілкуванні.

Порушуючи цю тему, цілком не претендую на унікальність. Але боротьба з байдужістю і черствістю наших душ вимагає кожноденного нагадування собі та іншим, який лютий ворог заважає нам будувати суспільство взаємної поваги і довіри.

Володимир ВОЛКОВ

Голова Української військової організації