Ворог номер один

Американськ ий колега ЕштонКартер запевнив міністра оборони України Степана Полторака, що Путін гібриднувійну проти України неодмінно програє. Коли і якою ціною не уточнив. Сказавлише, що США у цьому впепненні. Без впевненності перемога не прийде. Отже всегаразд. Українцям залишилося лише запастися терпінням і дочекатися, колиамериканська впевненність переросте у глибоке переконання, очевидну неминучистьта перетвориться у доконану дію. Тобто доконають українці Путіна своїм терпіннямта витримкою. Головне – посмішка на офіційних фото і бадьорі телерепортажі зпередової.

Водночас,Україна живе не лише війною. Багато бійців-ветеранів, відвідуючи «велику землю»з деяким подивом спостерігають за мирним життям, актори якого здається не памятають,що зовсім поруч кожного дня лунають постріли і люди ризикують життям.

Таквлаштований світ. Життя завжди перемагає смерть і цивільні громадяни не можутьіснувати виключно в трагічному контексті – похорони, дні народження і весіллязавжди співіснують гуртом.

Воснові життєвого хаосу лежить щирість почуттів кожної окремої людини.Миттєвості смутку і радості змініють одна одну в калейдоскопі сердечного  різномаїття, спільно створюють неповторнумозаїку життєдайної любові.

Однак,за яскравими природними барвами часто ховається добре замаскований ворог. Іперший та найлютіший з них сьогодні – байдужість.

Звісно,перші місяці волонтерської ейфорії давно минули і зараз війна стала дляукраїнців буденістю. Проте, неприхованим оком видна арроганція і байдужість, зякою зустрічає героїв війни мирне життя. Озлоблені важкою економічною ситуацієюлюди не знаходять сил не лише для слів вдячності нашим ветеренам, але частобачать в них ворогів, котрі претендують на соціальні пільги, уриваючи останнійшматок з прісного бюджетного пирога.

Вартолише згадати непоодинокі випадки злочинів проти життя воїнів АТО, коли намирній території бандити намагаються відібрати життя солдат і офіцерів вгонитві за скромною копійкою служивих людей.

Нашабайдужість до долі воїнів, не бажання допомогти їм в адаптації до буденностівідгукнеться ще не раз зламаними долями патріотів, подальшою кріміналізацієюсуспільства, зубожінням дітей-сиріт війни, нашою жорстокістю один до одного.

Абайдужість ворогує з нами в усіх сферах соціальної активності – економіці,політиці, громадській діяльності, просто у повсякденному спілкуванні.

Порушуючицю тему, цілком не претендую на унікальність. Але боротьба з байдужістю ічерствістю наших душ вимагає кожноденного нагадування собі та іншим, який лютийворог заважає нам будувати суспільство взаємної поваги і довіри.

ВолодимирВОЛКОВ

ГоловаУкраїнської військової організації