Не все те золото, що блищить

Ефективна імплементація актів законодавства ЄС. Зменшення регуляторного навантаження на суб'єктів господарювання, яке походить від права ЄС.

Уконтексті підписання та ратифікаціїУгоди про асоціацію з ЄС Україна взялана себе зобов'язання з імплементаціїзначної кількості актів законодавстваЄС. Так,насьогодніурядомУкраїниприйнято118планівімплементаціїіззапровадженнядонаціональногозаконодавства159актівправаЄС.Відповіднодо даних уряду України всьогоурамкахУгодипроасоціаціюзЄСнеобхідноімплементуватибільше350актів,ізних180-докінця2017р.Такідані свідчать про потенційне регуляторненавантаження на суб'єктів господарювання,особливо малий та середній бізнес, якийнайбільше відчуває на собі всі зміни узаконодавстві. Досить часто регуляторнийорган, намагаючись забезпечитивідповідність регуляторного актуположенням законодавства ЄС, перевищуєвимоги, які передбачені правовим актомЄС, намагаючись добросовісно та зразковоімплементувати положення актівзаконодавства ЄС, що іноді призводитьдо додаткових регуляторних витрат длясуб'єктів господарювання. При цьому, удеяких випадках враховується лишеступінь виконання таким органом свогозобов'язання з приведення у відповідністьнаціонального законодавства до праваЄС, тобто вирішується технічна сторонацього питання, задовольняються відповідніпоказники виконання роботи тощо. Інтересисуб'єктів господарювання, а особливорегуляторне навантаження, яке тягне засобою перевищення вимог актів ЄС, прицьому не завжди враховуються.

Українах-членахЄСдо такого питаннявідносятьсядужесерйозно,особливодонаслідківнаціональної імплементаціїзаконодавстваЄС саме длясуб'єктів господарювання.Всечастішеуконтекстіімплементаціїзаконодавства ЄСусферігосподарськоїдіяльностізустрічаєтьсятакепоняттяяк“позолочуванняправа ЄС”(gold-plating).Данепоняттявживаєтьсяувипадках неефективної національної імплементації актів законодавства ЄС,колиприймаєтьсярегуляторнийакт,якийвстановлюєбільшевимог,ніжцепередбаченоувідповідномуправовому акті ЄС, що тягне за собоюдодаткові витрати для суб'єктівгосподарювання, яких можна було уникнути.Найбільш часто воно вживається уконтексті імплементації вимог самедиректив, оскільки даний інструментполітики ЄС є найбільш гнучким і єобов'язковим для країни лише щодоочікуваного результату, залишаючи правовибору форм і методів досягнення цьогорезультату за національним органомвлади. Тобто країни-члени ЄС мають певнийрівень свободи під час імплементаціївимог саме директив ЄС, коли вони можутьзбільшувати кількість зобов'язань,підвищувати відповідальність тощо, щочасто призводить до надмірної деталізаціївимог ідодаткових витрат для бізнесу, якихможна було уникнути.

Вякості прикладу можна навести імплементацію у ШвеціїДирективи про наближення законодавствакраїн-членів ЄС щодо ліфтів 95/16/ЄС від29 червня 1995 р., яка була прийнята з метоюзменшення травм у ліфтах. Згідно з даноюДирективою нові ліфти мають бутиобладнані внутрішніми дверима,попереджувальними знаками абофотоелементами для захисту людей відзаподіяння шкоди. Швеція виступилаоднією з декількох країн, які встановиливимогу адаптувати вже існуючі ліфти довимог, які висуваються до нових ліфтів,тим самим розширюючи сферу дію Директиви.Це стало результатом того, що великакількість добре функціонуючих ліфтівмали бути модифіковані, на що виділенозначну суму коштів. Так, генеральнийдиректор одного з підприємств зазначив,що вартість зміни ліфтів у приміщеннях,які належать цьому підприємству, склала5 млнєвро. Для всієї індустрії підприємств,які здійснюють операції з нерухомістю,проведення таких змін коштувало аж 222млнєвро. Тобто за наявності можливостіуникнення вказаних витрат Швеція неюне скористалася.

Томуз метою запобігання таких випадків удеяких країнах-членах ЄС було закріпленовимоги до регуляторних органів у разіперевищення мінімальних вимог, визначениху правовому акті ЄС, надавати обґрунтуваннята аналіз переваг і витрат такого рішення для суб'єктівгосподарювання. Під час національноїімплементації актів законодавства ЄСдеякі країни-члени ЄС мають уникатинаступних заходів:

1) встановлення вимогдодатково до тих, які закріплені увідповідній директиві;

2) розширеннясфери дії директиви;

3) не використанняпереваг від будь-яких виключень, якізводять вимоги до мінімуму (наприклад,для певних видів діяльності абосуб'єктів), встановлених у директиві;

4) збереження національних регуляторнихактів або вимог, які є більш повними таскладними, ніж вимагає відповіднадиректива;

5) імплементація вимогдирективи раніше встановленого у нійстроку. І якщо регуляторний орган всеж таки вдається до одного із вказанихзаходів, він має провести оцінку йогорегуляторного впливу на суб'єктівгосподарювання.

Отже,у контексті реалізації положень Угодипро асоціацію України з ЄС слід встановитивимогу до регуляторних органів під часімплементаціїположеньзаконодавстваЄСунаціональнезаконодавствоусферігосподарськоїдіяльностінеперевищувати, де це можливо,мінімальнівимоги,визначеніуправовихактахЄС,зокремадирективах.Уразіперевищеннярегуляторниморганоммінімальнихвимогнадаватиобґрунтуваннятаобов'язковуоцінкувпливутакогорішеннянасуб'єктівгосподарювання.У контексті необхідності імплементації значної кількості актів законодавства ЄС слід шукати будь-яку можливістьпом'якшення регуляторного середовищадля вітчизняних суб'єктів господарювання,особливо коли така можливість наявна.