Пошук та повернення активів в Україні: як це працює?

Досить часто доводиться спостерігати дискусії щодо пошуку та повернення активів з-за кордону. Не секрет, що чимало коштів сумнівного походження з України виводяться в іноземні юрисдикції ось уже більше двадцяти років, і питання їх повернення залишається актуальним. Особливо воно загострилося після подій 2014 року та виїзд з України цілої когорти умовно багатих людей з умовно вкраденим капіталом. Звісно, суспільство вправі очікувати від держави рішучих кроків щодо повернення вкраденого. У свою чергу, міжнародне право передбачає необхідні для цього інструменти, тож залишається правильно їх використати.

Втім, єдиним нормативно-правовим актом, де прямо згадується поняття пошуку активів, є Закон України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших активів»:

1) активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні;

2) виявлення активів - діяльність із встановлення факту існування активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні;

3) розшук активів - діяльність із визначення місцезнаходження активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні;

4) управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

На жаль, законодавство прямо не визначає поняття “повернення активів”.

Важливо звернути увагу, що цей Закон містить застереження щодо наявності кримінального провадження. Вочевидь, це не відповідає загальноприйнятим уявленням про пошук та повернення злочинних активів, оскільки фактично виключає Non-Conviction Based конфіскацію.

Разом з тим, інший важливий Закон України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, що містяться в шостій доповіді Європейської Комісії про виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України щодо удосконалення процедури арешту майна і інституту спеціальної конфіскації” закріпив можливість арешту та конфіскації активів і поза межами вироку.

Найважливіші його положення:

«Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених [Кримінальних] кодексом [України], за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого…» [Кримінальним кодексом України]. При цьому підставами її застосування є:

Як бачимо, тут – нічого революційного: необхідний вирок суду. Але дивимося далі:

«Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно…» могло бути отримане внаслідок злочинних дій.

У Кримінальному процесуальному кодексі України дається визначення третьої особи:

«Стаття 64-2. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт:

1. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

А також вказується мета арешту майна, в тому числі:

«Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб» (стаття 170 Кримінального процесуального кодексу України).

Таким чином, майно особи може бути арештоване і конфісковане і без кримінального провадження щодо неї.

Отже, в національному законодавстві України було впроваджено поняття пошуку та повернення активів, а також суміжних понять на кшталт арешту та спеціальної конфіскації майна, в тому числі – у третіх осіб.

Разом з тим, зберігається значна залежність від наявності криміналього провадження та відповідних судових рішень.

Щодо національних органів, уповноважених здійснювати пошук та повернення активів. Зокрема, це:

- Генеральна прокуратура України

- Національне антикорупційне бюро України

- Агентство з розшуку та управління активами

- Державна служба фінансового моніторингу

- Інші органи

Зазначеним органами здійснються міжнародно-правове співробітництво в тому числі для пошуку та повернення активів. За умови наявності кримінального провадження, ці дії врегульовується розділом 9 КПК України, чинними для України міжнародними договорами, а також звичаями та принципами міжнародного права. Щодо останнього окремо слід виділити принцип взаємності.

У контексті пошуку та повернення активів, дуже важливою є взаємодія національних органів з відповідними міжнародними інституціями: FATF, CARIN тощо. Важливо при цьому встановити міцний особистий зв’язок на рівні виконавців, що для багатьох складно через мовний бар’єр.

Щодо повноважень національних органів в контексті пошуку та повернення активів, то, коротко, вони такі:

Генеральна прокуратура України є правоохоронним органом, що має у своєму складі спеціалізовану антикорупційну прокуратуру та здійснює низку повноважень, пов’язаних з розслідуванням корупційних злочинів та міжнародно-правовою взаємодією, спрямованою на пошук та повернення активів в тому числі. Останнє випливає з відповідного кримінального процесуального та антикорупційного законодавства. Слід підкреслити, що національне законодавство фактично співставляє протидію корупції з пошуком та поверненням активів, незаконно отриманих зазвичай як результат вчинення саме корупційних злочинів. Таким чином, зрозумілою є важлива роль ГПУ та САП.

Водночас, корупційні правопорушення здебільшого повинні розслідуватися Національним антикорупційним бюро (далі – НАБУ): зокрема, це хабарництво, або ж прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368 Кримінального кодексу України, далі – ККУ), незаконне збагачення (стаття 368-2 ККУ), підкуп службової особи юридичної особи приватного права (стаття 368-3 ККУ) та пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (стаття 369 ККУ). Втім, НАБУ розслідує лише особливі категорії корупційних злочинів (зокрема, щодо депутатів, чи за умови, що шкоди завдано на суму, що перевищує 842 000 грн станом на 2017 рік). Окрім цього, за деяких обставин можливий конфлікт підслідності.

АРМА – Національне агенство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержавних від корупційних та інших злочинів.

Є центральним органом виконавчої влади України (ЦОВВ) зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Звертається увага на застереження про наявність кримінального провадження.

Законом гарантовано незалежність АРМА та, водночас, контроль з боку громадськості. Проте досі триває формування громадської ради.

Функції АРМА визначені в Законі та, коротко, полягають в такому:

- здійснення заходів з метою виявлення, пошуку, проведення оцінки активів за зверненням слідчого, детектива, прокурора, суду; за загальним правилом, відповідь на запити надається не пізніше трьох робочих днів;

- формування та ведення Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні;

- міжнародне співробітництво та представництво України в іноземних юрисдикціях: зокрема, з Камденською міжвідомчою мережею з питань повернення активів (САRIN);

- надання роз’яснень та консультацій з питань своєї компетенції;

- підготовка пропозицій щодо державної політики з питань виявлення, пошуку та управління активами.

Важливо підкреслити, що АРМА є, з одного боку, самостійним і незалежним органом; з іншого – лише асистує у вигляді виконання запитів правоохоронних органів, що здійснюють досудове розслідування згідно з процесуальним законодавством.

Держфінмоніторинг є центральним органом виконавчої влади (ЦОВВ) з питань фінансового моніторингу України. Згідно з ратифікованою Україною Конвенцією Ради Європи “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму” Держфінмоніторинг є підрозділом фінансової розвідки: національним центром для отримання та аналізу повідомлень про підозрілі операції та іншої інформації, яка має відношення до відмивання коштів, пов’язаних предикатних злочинів і фінансування тероризму, та для розповсюдження результатів цього аналізу.

Держфінмоніторинг взаємодіє з низкою іноземних та міжнародних інституцій: Євразійська група з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму (ЄАГ); Егмонтська група підрозділів фінансової розвідки; Спеціальний комітет експертів Ради Європи із взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму (MONEYVAL).

Основні функції:

- реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

- здійснює нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за діяльністю відповідних суб'єктів первинного фінансового моніторингу,

- проводить аналіз методів та фінансових схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення

- подає в разі наявності достатніх підстав вважати, що фінансова операція або сукупність пов'язаних між собою фінансових операцій можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, до уповноважених правоохоронних органів для проведення оперативно-розшукової діяльності відповідні матеріали та одержує від них інформацію про хід їх розгляду;

- здійснює міжнародне співробітництво;

- інше.

Отже, Держфінмоніторинг є важливим у контексті пошуку та повернення активів державним органом.

Слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства (податкова міліція), розслідуються такі злочини, як фіктивне підприємництво (стаття 205 ККУ), ухиляння від сплати податків (стаття 212 ККУ), доведення до банкрутства (стаття 219 ККУ) тощо. Розуміється, внаслідок вчинення таких злочинів також можливе отримання активів з подальшим їх виведенням закордон. Станом на 14 серпня, питання реформування цих слідчих органів (податкової міліції) залишається відкритим.

У випадку виникнення спорів про підслідність, питання вирішується керівником органу прокуратури вищого рівня або Генеральним прокурором України чи його заступником.

Таким чином, в Україні існує досить складна система взаємодії державних органів щодо пошуку та повернення активів:

- АРМА та Держфінмоніторинг мають допоміжні функції з пошуку інформації, в тому числі – через міжнародну взаємодію;

- НАБУ, поліція (включаючи податкову), ГПУ здійснюють досудове розслідування, в тому числі – міжнародно-правове;

- Іноді виникає конкуренція компетенцій: загалом, питання врегульоване статтею 216 КПК (“підслідність”), у разі виникнення спорів – статтею 218 КПК.

На перший погляд, недостатньо врегульованим залишається питання здійснення пошуку та повернення активів поза межами кримінального провадження.

Таким чином, в Україні триває формування системи органів пошуку та повернення активів, вносяться зміни в чинне законодавство. Очевидною слабиною залишається надмірна прив’язка до наявності кримінальних проваджень (щодо особи) по епізодам, де йдеться насамперед про гроші. Також спостерігається брак належних знань та умінь з боку слідчих і детективів, адже мало хотіти повернути активи – треба й вміти. Особливо важливою вбачається співпраця з іноземними та міжнародними інституціями, покликаними сприяти пошуку та поверненню активів.