Геноцидна медична реформа Уляни Супрун

Минулого тижня особисто переконався в неефективності медичної реформи на прикладі Павлоградської міської лікарні №4, яка знаходиться на моїй рідній Дніпропетровщині.

Спілкування з медичними працівниками цього закладу, відвідання харчоблоку лікарні, який перебуває в аварійному стані, дозволяє зробити висновок: цей варіант медичної реформи направлений на геноцид українського народу.

Ситуація в медичній галузі вражає. За інформацією профільного парламентського комітету, в 2018 році на поставки ліків було виділено близько 6 мільярдів гривень, але цю суму так і не було використано в певному обсязі і пацієнти залишаються без життєво необхідних ліків. Через бездіяльність МОЗ на лікування онкохворих дітей не вистачає 500 мільйонів гривень.

Жахливий стан в медичній галузі можна розділити на кілька напрямків на прикладі Павлоградської міської лікарні.

Жалюгідна заробітна плата і відтік медичних кадрів за кордон

Найголовніша проблема для лікарів, про яку відверто наголошували лікарі Павлоградської міської лікарні №4 – це дуже низька заробітна плата. Медики мені повідомили, що востаннє вони отримували підвищення зарплати у 2017 році, і то, лише на 100 гривень, а вже цього року підвищення зарплат у них зовсім не було.

Зараз зарплата лікарів становить від 2700 у лікаря-початківця до 4200 гривень у завідуючого відділення та 7000 гривень у лікаря з категорією. Окрім цього, через збільшення кількості хворих та нестачу медичного персоналу, працівники лікарні змушені додатково чергувати, перепрацьовуючи по 15 годин в місяць, які зовсім не оплачуються. Це справжній сором. Адже завдяки цій реформі, пацієнтів стало ледве не вдвічі більше, а оплата праці лікарів мізерна. Вони не хочуть йти працювати на ці копійки. Саме тому в Павлоградській міській лікарні нестача кадрів становить 35%.

Українські лікарі і медичні сестри масово виїжджають працювати до Польщі, Чехії, Угорщини та Словаччини. У зв’язку з цим місцевим лікарням катастрофічно не вистачає персоналу. За кордоном українським лікарям доводиться погоджуватися на професійне зниження. Але навіть за таких умов їхні зарплати перевищують ті, що вони отримують в Україні. За останні два роки з України виїхали близько 70 тисяч медичних працівників.

Незадовільний стан приміщень лікарень

Ще в 2014 році Світовий банк виділив цій лікарні Павлограду близько 170 мільйонів гривень на придбання обладнання та ремонту 2 приймального відділення. Оскільки цих коштів не вистачило, бюджетом Дніпропетровської області було передбачено додаткове фінансування в обсязі близько 49 мільйонів гривень. Але освоїти вдалося лише 1 мільйон, оскільки Управління капітального будівництва – є замовником реконструкції будівлі та зі своєї сторони не виконує взяті на себе зобов’язання з виконання ремонтних робіт. Будівля лікарні досі знаходиться у стані реконструкції.

Зайшовши до харчоблоку, був ошелешений. Думав, що бачив у своєму житті все, але помилявся… Він перебуває у такому стані, що там сміливо можна знімати фільми про війну. Працівники лікарні змушені працювати в жахливих умовах. З цього приводу звертатимусь із депутатським запитом до Голови Дніпропетровської обласної адміністрації аби якнайшвидше завершити всі необхідні ремонтні роботи.

Нестача стаціонарних місць для хворих

В лікарні також існує катастрофічна нестача стаціонарних місць для хворих. Так, на 300 тисяч жителів Павлоградського, Тернівського районів та м. Першотравенськ в стаціонарі передбачено лише 225 койко-місць. Тобто люди банально позбавленні будь-якої можливості отримувати стаціонарне лікування. В результаті геноцидної медичної реформи закриваються ФАПи. Госпітальний округ збільшився до 120 км. Це при тому, що допустима норма – 60 км. Тепер люди змушені долати по 120 км аби добратися до лікарні і отримати хоча б якусь медичну допомогу. Автомобілі швидкої допомоги відтепер доставляють хворих до лікарні не менше ніж одну годину.

Нікчемне фінансування лікарень

Медичні працівники розповіли, що на наступний рік планується скорочення фінансування Павлоградської міської лікарні на 10 мільйонів гривень. Зараз лікарня фінансується на 50% з державного бюджету і на 50% з місцевого бюджету. Але в місцевих бюджетах катастрофічно не вистачає коштів на утримання медичних закладів.

Ще однією проблемою є мізерний рівень фінансування, яке виділяється на харчування пацієнтів, а саме 5 гривень на одного пацієнта на добу.

Скажіть, чим можна годувати хворих тричі на день за 5 гривень? Це неприпустиме знущання над людьми, які замість одужання можуть ще більше погіршити стан свого здоров’я без нормального і збалансованого харчування. Працівники харчоблоку кажуть, що ані м'ясо, ані рибу вони не готують, бо все це занадто дорого коштує. Молочні продукти також не можуть закуповувати через високу їх вартість. Я б хотів запросити прем’єр-міністра і в.о. міністра охорони здоров’я до Павлоградської лікарні, щоб вони самі скоштували ту їжу за 5 гривень на добу, а потім розповідали про великі здобутки їхньої вбивчої реформи. В мене склалося враження, що з цією горе-медичною реформою люди змушені просто боротися за виживання в рідній державі.

Ми з колегами по парламенту вимагаємо звільнення в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Вижити на таку зарплату, яку отримують лікарі, при нинішніх цінах на продукти і комунальні послуги просто неможливо. Також неможливо лікувати людей із таким мізерним фінансуванням.

Будемо продовжувати добиватися від уряду суттєвого підвищення зарплат, збільшення видатків лікування та харчування хворих в лікарнях.

Маємо кардинально змінювати ситуацію. Тому медична реформа потрібна. Але не в такому страшному вигляді і не з такими катастрофічними наслідками. Тож ми продовжимо слідкувати за її результатами і вносити власні пропозиції.