блоги

Чи стали ці люди багатшими? Можливо, подешевшали енергоносії і комунальні послуги? Ні, влада просто намагається економити на людях замість того, щоб підвищувати добробут українських громадян.

В 2019 році від 20 до 40% домогосподарств перестануть отримувати субсидії – компенсацію різниці між реальними тарифами на комунальні послуги та тією часткою доходів, які вони можуть собі дозволити витратити на них. За стандартами, ця частка становить 15%. Якщо вартість комунальних послуг вища – громадяни мають право на відшкодування з державного бюджету. І це завжди було частиною соціальної відповідальності держави за сумнівну процедуру «приведення тарифів до ринкового рівня».

Проте щойно стало зрозуміло, що тарифи перетворюються на непідйомні, а отримувачами субсидій стали ледь не половина домогосподарств країни, влада почала шукати способи економити. І не виплачувати гроші якомога більшій кількості субсидіантів. Звідси спочатку з’явились ідеї про заборону надавати субсидії тим, хто здійснив крупні покупки, потім – обмежили максимальний розмір житла, згодом – додали, що не можна бути отримувачем допомоги від держави, маючи вже 5-річну машину, ігри із «прописуванням-виписуванням» родичів, віртуальне нарахування 5 тис. грн. доходів громадянам, які не мають роботи і не стоять на біржі зайнятості тощо. Таких ідей безліч, більшість із них знайшли своє втілення в законодавстві – відповідних постановах уряду.

І от уже в проекті бюджету на 2019 рік Кабмін закладає на погашення субсидій не 71 млрд. грн., як поточного року, а 55 млрд. грн., тобто можна голосно заявити про 16 млрд. грн. економії на «двійниках», «багатіях», які нібито оформлювали субсидії на свої заміські палаци та на матерях-одиначках, які навмисно розлучалися із чоловіками задля отримання субсидії від держави. І це до того, що уряд обіцяє підняти ціну на газ на 25%, що потягне за собою зростання усіх тарифів та цін.

От тільки в реальності влада не може спрогнозувати, скільки реально субсидій буде потрібно людям. На це, дійсно,  впливає занадто багато факторів. І погодні умови– найпростіший із них. Тепла зима – менше субсидій, холодна – більше. Отримувачі субсидій цього не відчують, а з бюджету доведеться віддавати більше, адже кошти ідуть не на рахунки громадян, а безпосередньо постачальникам послуг – тепла, газу, гарячої та холодної води, догляду прибудинкових територій, вивезення сміття.

Але є і більш складні речі. Наприклад, зміна матеріального стану людей. Сьогодні робота є – завтра немає, сьогодні працюєш на повну ставку, а завтра – через фінансову кризу, девальвацію, втрату ринків збуту – уже на половину, а то й на чверть. І ось уже потреба в субсидіях змінюється. З рахунків не слід скидати і завищені чи занижені прогнози, які роблять органи влади на місцях – залежно від того, чи вони хочуть здаватися Києву економічно розвиненим, чи соціально-турботливим регіоном.

За останні п’ять років Уряд жодного разу не зміг точно розрахувати обсяг субсидій, необхідних на наступний рік – як у часи значного підвищення цін на газ та інші енергоносії, так і без них, як у період фінансової кризи, коли життя українців погіршувалось через девальвацію, війну і банкопади, так і в періоди відносного «спокою» і «стабільності».

Таблиця 1. Заплановані витрати бюджету на погашення субсидій, млрд. грн.

Фактично через недбалість чиновників – або ж небажання записувати в проект бюджету реальні, а не міфічні цифри, за останні п’ять років на субсидії було виділено на 55 млрд. грн. більше, ніж планувалось. А отже щонайменше на цю суму занижувався дефіцит бюджету, на цю суму потрібно було шукати більше доходів – чи то від податків, чи то від кредитів. Якби розрахунки від самого початку були реалістичними, можливо, довелось би скоротити якісь менш важливі видатки, аби вписатися в норми пристойності. Однак цього не сталось. І немає жодних гарантій, що урядовці  не прорахувалися і цього разу.

До чого призводять таки помилки, ми яскраво могли спостерігати в 2017 році, коли цілі квартали, а іноді навіть міста – де живуть переважно пенсіонери чи малозабезпечені, а відтак більшість є отримувачами субсидій – залишались без ключових комунальних послуг. Бо держава ще до початку опалювального сезону витратила всі закладені на субсидії кошти, а нових не виділяла кілька місяців поспіль. Забуваючи, що субсидії покривають видатки не лише монополістів сектору енергетики чи водопостачання, а й послуги із обслуговування будинків. Тож ризик опинитися по вуха в смітті можна не лише через переповнене сміттєзвалище, а й коли просто не вистачатиме коштів на його вивезення.

Усі реформи, якщо вони корисні суспільству, простіше впровадити, якщо люди розуміють їх суть. Чи спрацює анонсована монетизація, коли люди вже масово обурюються новими правилами для отримання права на субсидію? Чи вистачить коштів на субсидії? Очевидно, що ні. Утім видається, що в Кабінеті Міністрів  ще не до кінця розуміють ризики збою у такому складному, але важливому механізмі у рік подвійних виборів.