Межа між дисциплінарною й адміністративною відповідальністю військовослужбовців

Прововий аналіз меж адміністративної та дисциплінарної відповідальності військовослужбовців та реальні приклади застосування законодавства в Україні та за кордоном.

Коли я думаю про те, як правопорушення змінюють долю людини, перед очима постає образ бійця, який під час служби стикається з невидимими межами права. Ці межі, хоч і прописані у законодавстві, нерідко плутаються між адміністративними санкціями та дисциплінарними заходами. Але як саме працює цей механізм? Що варто знати військовослужбовцям, які опинилися в подібній ситуації?

Особливості відповідальності військових: дисципліна чи адміністрація?

За загальним правилом, військовослужбовець, який вчиняє адміністративне правопорушення, притягується до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Однак тут є винятки. Законодавець передбачив ситуації, коли застосовується так звана змішана відповідальність. Це означає, що матеріали щодо правопорушення оформлюються відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), а санкції накладаються вже у межах дисциплінарного впливу.

Яскравий приклад — порушення правил дорожнього руху (ПДР) військовослужбовцями. Водії, що керують транспортними засобами ЗСУ або інших військових формувань, підпадають під особливу юрисдикцію. Органи, уповноважені складати протоколи про порушення ПДР, не накладають адміністративні санкції безпосередньо. Вони передають матеріали військовим командирам, які вже ухвалюють рішення про дисциплінарні заходи.

Роль військової інспекції та суду

Здається, що законодавство поділило зони відповідальності між судом та іншими суб’єктами, але практика завжди має свої тонкощі. Наприклад, Військова інспекція безпеки дорожнього руху розглядає справи щодо порушень, таких як перевищення швидкості чи керування без відповідних документів (ст. 121, 124-1 КУпАП). Інспекція може винести попередження, але якщо йдеться про серйозніші санкції, як-от позбавлення права керування, матеріали направляються до суду.

Це нагадує мені випадок із реальної практики. Молодший сержант, перебуваючи на військовому автомобілі, вчинив зіткнення на перехресті. Інспекція оформила протокол, але командир частини вирішив, що справа не варта дисциплінарного стягнення. Суд, розглянувши матеріали, наклав штраф, але не позбавив права керування. Така взаємодія між різними суб’єктами показує, як важливо розуміти межі компетенції кожної сторони.

Порушення військової дисципліни: тягар відповідальності

Є й інша категорія правопорушень, що стосуються дисципліни, але мають адміністративний характер. Наприклад, це ст. 173 КУпАП — дрібне хуліганство. Випадки, коли військові порушують громадський порядок або піддаються спокусі вживання алкоголю в громадських місцях, теж регулюються як адміністративними, так і дисциплінарними нормами.

Наказ №604 Міністерства оборони України чітко встановлює порядок дій командирів: у десятиденний строк після отримання матеріалів про правопорушення вони повинні повідомити органи Військової служби правопорядку про прийняті заходи. Це можуть бути як догани, так і більш серйозні стягнення. Але що робити, якщо командир зловживає своїми повноваженнями? Тут уже вступає в силу принцип судового контролю.

Закордонний досвід: що можна перейняти?

Досвід інших країн свідчить, що така змішана система відповідальності є поширеною. Наприклад, у США військовослужбовці, які порушили закон, можуть підпадати під юрисдикцію як цивільного, так і військового суду. Все залежить від характеру правопорушення. Наприклад, за порушення правил дорожнього руху військові частини можуть обмежувати доступ до службових транспортних засобів, тоді як суд накладає штрафи.

У Німеччині діє принцип пропорційності: якщо правопорушення не є серйозним, командир має повну свободу вирішити питання в межах дисциплінарного впливу. Однак за тяжкі порушення, такі як водіння у стані алкогольного сп’яніння, обов’язковим є судовий розгляд.

Як знайти баланс?

Вітчизняна система поки що перебуває в пошуку ідеального балансу. І хоча правові рамки виглядають чітко окресленими, на практиці багато залежить від людського фактора — командира, інспектора чи судді. Як адвокат, я часто бачу, як важливо знати свої права і не боятися їх відстоювати.

Для військовослужбовців важливо пам’ятати: закон не лише покладає відповідальність, але й захищає.