Особливості розірвання договорів у судовому порядку

Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов’язань в Україні та світі являється договір. Цивільно-правовим договором визнається домовленість двох чи більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони, які уклали між собою договір, вправі також його розірвати як за взаємною згодою, так і в односторонньому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 598, ст. 651 ЦКУ, ст. 188 ГКУ передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Як наслідок, якщо умовами договору та законом не передбачено розірвання договору в односторонньому порядку, то вирішувати дане питання необхідно у суді.

Підставами для розірвання договору можуть бути, зокрема:

- істотне порушення договору другою стороною, коли внаслідок завданої цим шкоди сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦКУ) ;

- зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ст. 652 ЦКУ) .

Хочу звернути увагу, що підставою для розірвання договору не можуть слугувати звичайні господарські ризики, так як відповідно до ст. 42 ГКУ, підприємництво - на власний ризик господарська діяльність.

У судовій справі № 910/11400/14 суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору поставки внаслідок того, що відсутні докази збитків Позивача через не поставку товару, тому це не являється істотною причиною дострокового розірвання договору. За для задоволення відповідних вимог, необхідно надавати до суду докази понесення збитків, а також дії постачальника не повинні бути оперативно-господарськими санкціями, наприклад, не здійснення постачання товару внаслідок порушення строків оплати за товар, неузгодження сторонами істотних умов постачання та/або вартості товару тощо.

У спорах щодо розірвання (зміни) договорів оренди нежитлових приміщень, потрібно також довести істотну зміну обставин, яких сторони дотримувалися при укладанні договорів. Згідно судової справи 905/7276/13, позивач хотів змінити умови договору, а саме зменшити площу оренди, а як наслідок і щомісячні платежі за оренду. Орендодавець відхилив пропозицію орендаря, а суд відмовив у задоволенні позовних вимог, так як у договорі не був передбачений односторонній порядок зміни його умов та/або дострокового розірвання. За для уникнення таких випадків, необхідно у договорі оренди зазначити умови його дострокового розірвання, наприклад, після письмового повідомлення орендодавця за тридцять днів до даті розірвання.

Підвищення вартості робіт, наприклад, внаслідок девальвації гривні також у більшості випадків не є підставою для розірвання договорів. Так у справі 904/3497/14 суд зазначив, що складні економічні та політичні обставини в країні, що пов'язані з різкою девальвацією гривні та стрімкими інфляційними процесами, носять загальний характер та у повній мірі стосуються обох договірних сторін, а тому й не можуть бути   підставою для розірвання договору на користь однієї з них. У даних випадках рекомендуємо у договорі зазначити умови, внаслідок яких сторони здійснюють перерахунок вартості робіт. Якщо сторони не дійдуть згоди щодо нової вартості робіт, право розірвати договір у односторонньому порядку з вимогою оплати вартість фактично виконаних робіт та витрат.

Отже, договір – є основою взаємовідносин сторін. При укладанні договорів, необхідно проаналізувати можливі ризики у роботі, у тому числі залучити фахівців, щоб у майбутньому звести до мінімуму виникнення спорів, пов’язаних із розірванням або зміною умов договору.