Військово-політичний "союз" Росії з Іраном не протримався й тижня

Не минуло й тижня з дня досягнення домовленостей між Іраном та Росією стосовно використання військової авіабази Хамадан для завдання ударів по позиціям ІДІЛ та Джебхат Ан-Нусри, терористичним організаціям, які діють у Сирії, як Тегеран видворив зі своєї території Москву. Звісно ж, що для Володимира Путіна це стало доволі знаковим зовнішньополітичним «ляпасом», оскільки підконтрольні Кремлю ЗМІ говорили ледве не про оформлення союзу між цими двома державами. Але таке гіперболізоване висвітлення й стало приводом для видворення російських сил з Хамадану.

            Перш за все, варто розуміти, що досягнення вище зазначеної домовленості не означало оформлення військово-політичного союзу, а, скоріше, стосувалося виключно тактичних моментів. Іран та Росія – давні геополітичні суперники, які мають взаємовиключні інтереси в ряді регіонів світу. Тому, на даний момент, розмови про стратегічне партнерство між ними є видаванням бажаного за дійсне. Лише спільність цілей у Сирії дозволила досягнути домовленостей щодо військової авіабази Хамадан.

            Слід розуміти, що вихваляння російських ЗМІ стали лише формальним приводом для видворення Іраном зі своєї території повітряних сил так званих «союзників».  Звісно ж, що поведінка Москви була неприйнятною для Тегерану і даний фактор потрібно враховувати в контексті цієї ситуації. Але основною причиною зриву домовленостей стали відносини між Іраном та Заходом. Перш за все, варто розуміти, що Тегеран не просто так дав згоду на використання Москвою військової авіабази Хамадан. Тобто остання мала за це чимось заплатити (не обов’язково у грошовому еквіваленті). Тому Іран видворив російську авіацію зі своєї території або внаслідок того, що Кремль тягнув з «платою», або вона була незначною порівняно з можливими політичними втратами.

            До останніх і варто віднести відносини із Заходом, а конкретніше – з Вашингтоном. Для Ірану, на даний момент, важливим є повне зняття санкцій ЄС та США, що означатиме відкриття європейського ринку для його нафти та газу. А такі «загравання» Тегерану з Москвою є своєрідними сигналами і де в чому навіть шантажем. Тому Іран у даній ситуації отримав політичні дивіденди, оскільки лише внаслідок досягнення певних прихованих домовленостей зі США він пішов на видворення росіян зі своєї авіабази. Загалом, варто зазначити, що Москва сама винна у своєму фіаско, оскільки занадто афішувала та гіперболізувала угоду з Іраном, викликавши закономірну реакцію Заходу.