Право сильнішого

Пропозиції Заходу по вирішенню конфлікту України з Росією на Донбасі все більше набувають химерних форм. Можна як завгодно довго перемивати кісточки окремим нюансам мирного плану, але, передусім, треба частіше звертати увагу на очевидні моменти.

Частина Донбасу на сьогодні – це фактично окупована Росією українська територія. Як на окупованій території можна проводити будь-які вибори? Нав’язуючи Києву такий варіант, західні лідери однозначно підтверджують тезу Москви про громадянську війну в Україні. Адже для того, щоб визнати територію суверенної держави окупованою, треба визнати і суб’єкта окупації в якості сторони конфлікту і держави-агресора. Не роблячи цього, світ не визнає, що Росія веде проти України війну.

Після провалу змін до конституції, лідери ЄС і США наполягли саме на розробці виборчого законодавства. Але як його розробляти без змін до конституції? В Основному Законі передбачений єдиний алгоритм проведення виборів на всій території держави, тож закони, які закріплять особливі вибори для особливих територій будуть просто неконституційними.

Таких очевидних суперечностей мирного процесу можна знайти безліч. В сукупності вони говорять про те, що Захід примушує Україну до принципу: слабший має віддавати більше для врегулювання конфлікту. Тим самим демократична спільнота відстоює не норми справедливості, передбачені міжнародним правом, а право сильнішого, апробоване законом первісного суспільства. По суті, нам пропонують вирішувати конфлікт не основі права міжнародних норм, а на основі права сили. Тому, можливо, Україні не слід постійно і беззахисно апелювати до норм справедливості, а варто врахувати цю реальність. Якщо діє право сили, значить, єдиний вихід із ситуації – стати сильнішими. Поки цього не відбудеться, ми, наче жебраки, проситимемо у всього світу захисту і справедливості.