Цей приклад українофобства має увійти в анали класики російсько-єврейської ненависті до нашої нації. Почитайте.
Є у Москві Єврейський музей і так званий Центр толерантності. Там якось відкривали виставку «Собібор: ті, що перемогли смерть». Сталося це тоді якраз, коли в Морадор навідався прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху. Супроводжував гостя кремлівський царедворець Владімір Путін. Гідом на виставці став президент Єврейської федерації Росії, він же директор Єврейського музею рабин Олександр Борода. Коли вже закінчувався візит високих гостей, ізраїльський прем’єр враз запитав у чорнокапелюшника, а скільки ж людей брало участь у втечі з табору смерті, під час виступу бранців проти своїх мучителів (до речі, учасники повстання у концтаборі знищили 12 есесівців з обслуги і 38 охоронців, а ось захопити зброярню їм не вдалося), і скільки з числа нещасних вижило?
Ось стенографічний запис відповіді рабина Бороди – чоловічка у чорному капелюхові і в сивій бороді: «Вибігло понад 300 людей. Потім вони розбилися на три групи. Одна група на чолі з Печерським пішла в Білорусію, і вони всі практично дожили до кінця війни. Друга група подалася на Україну, і вони всі загинули від рук бандерівців. І третя група пішла в Польщу. Частина її була видана місцевим населенням німцям і була знищена, більшість із тих, що залишилися після війни загинули в погромах, котрі влаштувало місцеве населення».
Слава Богу обставини повстання в концентраційному таборі Собібор уже досконало вивчені, і навряд чи може якась там рабинська брехлива борода оговорити перед толковими людьми історичні події, хіба що перед такими правителями, які готові безберего споживати брудну локшину з вуст безчесного проповідника, котрий юродиве бажає вислужитись перед своїм україножером. Бо в шести реченнях догідливий єврей насправді стільки виплів дурниць, що вони не вмістяться до жодної торбини обману й брехні.
Про бунт в’язнів концентраційного табору смерті написано сім повнокровних книг. Серед їх авторів – три євреї: Міша Лев та Іцхак Арад, а також колишній 16-літній в’язень Собібору Томас Блат, виходець із Польщі, який вижив після всіх кривавих подій, а твір свій написав англійською; росіянин – В. Томін; американський письменник Річард Рашке. Чи не найбільш повними і всеоб’ємними є «Спогади про Собібор» керівника тодішнього повстання у в’язниці Олександра Печерського. Виходець із Великобританії англієць Джек Глод на кіностудії Голівуду, 1987 року, створив блокбастер «Втеча з Собібору». В його основі лежить однойменний прозовий твір Річарда Рашке. Не кажучи вже про тисячі й тисячі різноманітних публікацій очевидців тих хвилюючих і кривавих подій в усьому світі. Але ніхто й ніколи із не говорив про три напрямки втечі полонеників. Це явна новація гудливого єврейця Бороди.
Отож, перша з явних недоречностей юдея ця. Третя група полонених, про яку так виразно обмовився перед лідерами двох країн світу москвич О. Борода ніяк не могла «податися до Польщі», позаяк сам Собібор знаходився саме в Польщі. І де, хто її видавав німцям, коли вони знищували цих євреїв? У рабина явно проблеми з географією. І не тільки…
Друге. Тут також на перешкоді до правдивості стали рабину історичні галюцинації, або явна спроба пофарбувати давну подію в вигідний для ситуації, за участі з брехливим Путлєром, колір. В усіх без винятку оповідях дослідників, спогадів учасників тих подій, постійно вказується, що смертники, не здобувши зброї, кинулися навтьоки. Завойовники косили їх із кулеметів, відкритим залишився лише шлях через мінне поле, і табірники не вагаючись кинулися через нього у бік лісу. Ті, хто ступив на смертну полосу тут же гинули, розірвані на шматки, але це людей не зупиняло. Задні перестрибували через тіла мертвих і рвалися далі. Живими вибралися лише дев’ятеро (!) полонеників. Серед них був і очільник повстання Олександр Аронович Печерський (1909-1990). (Родом, до речі, із нашого Кременчука.)
На чолі групи з восьми осіб, позаяк один з втікачів зник невідомо куди, невдовзі бранці таки прибилися до партизанського загону білорусів. Колишній офіцер, став підривником. Успішно виконував бойові завдання. Коли ж їхнє народне формування влилося до складу однієї з діючих військових частин, яка звільняла Білорусію, О. Печерського тут же заарештував СМЕРШ. Потяглися тривалі дні і ночі тупих з побоями і знущаннями допитів, звинуваченнями у зраді: адже потрапив у полон. Закінчилося все вічним, без перепочинку, стрілецьким підрозділом на передньому фронтовому краї, своєрідним штрафбатом. Аж до Перемоги. Бранець Собібору дослужився до капітана, удостоївся бойових нагород, а головне – вижив, оскільки суть його всього фронтового життя складалася з постійних атак на ворожі укріплення.
І нарешті третє, головне з того, що сказав Нетаньяху і Путлєру, під десятки націлених на нього телекамер і диктофонів журналістів, безбожно брехливий московський рабин Борода. Про групу в’язнів, які буцімто вирвалися із Собібору, направилися в бік України і всі там були знищені бандерівцями.
Це велика, несусвітня брехня єврейського проповідника. Ексклюзивна ефемерна новела в справі Собібору. Ніхто до цього з учасників події жовтня 1943 року ніколи не говорив, навіть не згадував про подібне, бо це чистої води фантазія хворої уяви. Подібне - явна вигадка химерного путлєфіла. Якщо ж це новотвір кремлівської пропаганди, то як міг погодитись її озвучити чоловік, котрий щодоби, в силу своїх професійних обов’язків має сотні разів звертатися до Бога? Для чого ж ти, нечестивцю у кресаню, береш такий страшний гріх на свою цапину душу? Хіба ж можна так немилосердно брехати, оговорюючи і весь наш український народ, і його героїчних захисників?
Думається, що Міністерство закордонних справ України, Міністерство інформаційної політики повинні негайно виступити з цього приводу зі спеціальною заявою. Щоб світова громадськість, насамперед, прем’єр-міністр Ізраїлю знали: сказане московським рабином Бородою, як усе, що лишень не стикається з Путлєром, є нечестиве, брехливе, облудне, некошерне! І його потрібно не сприймати на віру, а ще краще – просто остерігатися.
***
На фото: чорнокапелюшний московський рабин О. Борода безсоромно і нахабно зводить брудний наклеп на українців і їх героїчних оборонців з ОУН-УПА, котрі не мали ніякого відношення до загибелі бранців концентраційного табору Собібор.
