Подарунок для Марти з передової

Ця дивна, приємна історіяпочиналася у листопаді 2014 року. Тоді з Броварів Київської області впротитанковий взвод, який обслуговує гармату МТ-12 «Рапіра» батальйону «КиївськаРусь» волонтери доставили подарунки й листи від школярів. У хвилини між боями,хлопці зібралися в бліндажі, стали читати послання дітей, розглядати малюнки.Особливо зворушило послання від школярки Марти Репніної. Вона написала. «Дорогінаші захисники! Мені дванадцять років, я кругла сирота. Мої батьки загинули вавтокатастрофі, коли мені було лише сім місяців. Виховуюся дідусем і бабусею.Ми утрьох з пенсії моїх рідних зекономили тисячу гривень, які я вам передаю…»

                Уконверті справді були кошти. Хлопці не соромилися сліз.  Міцніше стискали зброю. За що ж так страждаєнаш народ? Навіть діти і пенсіонери останнє відривають від себе, щоб допомогтиармії…

                Командирвзводу Василь Андронович Дяченко по хвилі роздумів заявив:

                -Язі свої зарплати виділяю дві тисячі гривень, відсилаю їх дідусю Марти, нехай уДень Святого Миколая їй купить усе, що вона забажає. Таку ґречну, люб’язну дитинуя особливо хочу віддячити за сердечність і доброту…

                -Ачому, «Діду» Василю, тільки ви, - почулося з гурту вояків? 

-І ми хочемо сказатиМарті своє спасибі, - донеслося з різних кінців блінадажа.

                Увзводі Василя Андроновича двадцять контрактників, вісімнадцять із нихмайданівці, тому у них залюбки працює золоте правило: усі за одне. Зібрали вонивелику суму коштів. Вибрали гарний, потужний ноутбук, програмне забезпечення донього. Придбали інших подарунків, і для Марти, і для дідуся з бабусею. 19 груднямолодший і старший сержанти Станіслав Маляренко та Віктор Черниш повезлипрезент до Броварів. Нагодилися якраз на вечерю у сім’ї.

                Можетелишень уявити, як усі приємно здивувалися. Дідусь і бабуся в сльози, Мартазнітилася, не знає що й сказати…

                Цюісторію сьогодні мені розповів відомий український письменник Микола Рябий. Вінлікується в Вінницькому шпиталі, а поруч із ним поправляє здоров’я старшийпрапорщик, командир «Рапіри» Василь Дяченко. Сьогодні вранці він телефонував уБровари до своїх нових родичів – Марти, його дідуся й бабусі.

                МиколаОлександрович каже: «Напиши ж розповідь про цю історію. Про неї ніхто не знає.А це вірна запорука нашої перемоги в війні проти московітів…»

                Справді,не можна перемогти народ, якщо на захист своєї Вітчизни піднімаються і старі, імалі…