Виробництво біорозкладної продукції: реакція ринку на обмеження обігу пластикових пакетів

Державне регулювання заходів щодо обмеження обігу пластикових пакетів та стимулювання виробництва біорозкладної продукції в Україні

Пропоную обговорити можливості стимулювання виробництва біорозкладної продукції в Україні на державному рівні. Актуальність цього  питання не викликає сумнівів з огляду на високі темпи зростання обсягів пластикового сміття.

Із усіх випущених пластикових виробів, середній строк використання яких складає приблизно рік, близько 70% вже не використовується. За оцінками Державної служби статистики України за останні роки щорічно утилізується лише близько 30% від усього обсягу утворених пластикових відходів. Щодо використання пластикових пакетів, ситуація набагато гірше. За оцінками експертів щоденно кожен житель України використовує у середньому 2-5 поліетиленових пакетів (500 – щорічно) і тільки близько 6% від їх загального числа підлягає переробці.

Як держава може впливати на зменшення обсягів відходів у вигляді використаних пластикових пакетів?

Це здійснюється двома методами.

Перший – пряме державне втручання. Це заборона використання деяких видів пластикових пакетів на території країни. Запроваджується на законодавчому рівні.

Другий – «м’яке» стимулювання домогосподарств і суб’єктів господарювання шляхом регулятивних заходів до переорієнтування їх витрат на використання альтернативних маловідходних видів упаковки.

Використання «м'якого» методу, з одного боку, стимулює бізнес до впровадження маловідходних технологій та розвитку виробництва біорозкладних пластикових пакетів. З іншого ­боку – створює умови для зниження попиту на звичайні пластикові пакети.

Кожному методу властиві свої інструменти та важелі. Для зниження обігу пластикових пакетів серед населення ефективно поєднувати два методи.

В нашій країні реалізація як першого, так і другого методу відбувається шляхом прийняття у червні цього року Закону «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України».

Він вводиться в дію 10 грудня 2021 року.

Крок перший – прийняття Закону України «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» від 01.06.2021 № 1489-IX

Згідно з цим Законом в об’єктах роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг:

заборонено:

- з 10 грудня 2021 року – безоплатне розповсюдження пластикових пакетів;

- з 9 березня 2022 року – розповсюдження надтонких, тонких та оксорозкладних пластикових пакетів;

дозволено:

- розповсюдження біорозкладних пластикових пакетів;

- до 1 січня 2023 року  –  використання надтонких пластикових пакетів,  що призначені для пакування/транспортування свіжої риби, м’яса, сипучих продуктів, льоду та розповсюджуються як первинна упаковка.

За порушення вимог Закону суб'єкти господарювання підлягають штрафу.

Крок другий – Проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення мінімальних роздрібних цін на пластикові пакети»

«М'яке стимулювання» реалізується відповідними економічними та фінансовими інструментами. В даному випадку ефективно використовувати ціноутворення. Тобто, створювати умови для переорієнтування витрат кінцевих споживачів (домогосподарств) на екологічні упаковки, зокрема біорозкладні пластикові пакети.

У вересні цього року Кабінет Міністрів України розробив проєкт постанови «Про встановлення мінімальних роздрібних цін на пластикові пакети» відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України». Розмір мінімальних роздрібних цін (з ПДВ) за один пластиковий пакет у формі рукава, з дном та відкритою горловиною із стінками товщиною понад 50 мікрометрів складатиме:

- 2,0 грн. – без ручок (без бокових складок);

- 2,5 грн. – без ручок (з боковими складками) та з ручками (без бокових складок);

- 3,0 грн. – з ручками (з боковими складками).

Встановлені мінімальні ціни не поширюються на біорозкладні пластикові пакети та надтонкі пластикові пакети, які використовуються в об’єктах роздрібної торгівлі як первинна упаковка.

Ці дії відповідають пункту 11 преамбули Директиви (ЄС) 2015/720 Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2015 року, що вносить зміни до Директиви 94/62/ЄС щодо скорочення споживання легких пластикових пакетів. В ньому зазначено, що для цієї мети держави-члени можуть застосовувати економічні інструменти, такі як ціноутворення, податки і збори та маркетингові обмеження, за умов, що такі обмеження є пропорційними та недискримінаційними.

Як ці зміни впливатиме на виробників біорозкладної продукції?

Ці заходи спрямовані на те, щоб виробники поліетиленових пакувальних матеріалів переорієнтували свою діяльність на виробництво пакетів з біополімерів, а виробники пластмас у первинних формах – на виготовлення біополімерів, що компостуються та біологічно розкладаються. Це не потребує великих капіталовкладень та суттєвої модернізації виробництва. Будь який екструдер для виробництва поліетиленової плівки може бути використаний для виробництва плівки з біополімерів.

Основна проблема – це несформований ринок упаковок з біополімерів всередині країни. Ринкові механізми «не працюють» з огляду на високу вартість виготовлення біополімерів у порівнянні із ПЕТ сировиною. Сировиною для виробництва біополімерів служать такі природні замінники пластику як крохмаль (картопляний, кукурудзяний тощо), висівки зернових культур (пшениці, вівса, кукурудзи тощо), екстракти водоростей, зерновідходи (солома, листя кукурудзи). Коли усі торгові мережи будуть зобов'язані використовувати пакувальний матеріал з біополімерів, цей ринок буде сформований.

Інше питання – де брати біополімери? Нарізі українськи виробники пакувальних матеріалів («Новіс», «Фрекен Бок», «ЧистоПес») для подальшого виробництва біорозкладної продукції імпортують готові біогранули з Австрії, Туреччини, Німеччини, Італії. Але на цьому ринку з'являються і вітчизняні виробники біополімерів («Біоінком»), які виготовляють цій проміжний продукт для виробництва плівки. Хоча вони теж використовують імпортну сировину (з Китаю, Угорщини, Австрії тощо), а вироблену продукцію, тобто біополімери, в основному експортують у країни Східного блоку (Румунію) та колишні республіки СРСР (Білорусь, Молдову). Внутрішній ринок біополімерів наразі в Україні є обмеженим.

Проте в Україні є нереалізований потенціал для виготовлення сировини із власної сільськогосподарської продукції. Це дає можливість здешевити проміжний продукт (це біополімер в гранулах) та кінцевий продукт (пакувальні матеріали). Також є можливість розвитку переробної промисловості на основі розвитку сільського господарства.

В цьому напрямку є величезний попит з огляду на те, скільки в Україні виробляється та споживається поліетиленової плівки. У 2019 р. внутрішнє споживання поліетиленової плівки оцінено на рівні 200 тисяч тон. Обсяг ринку біополімерів і сировини для виготовлення біополімерів експерти вимірюють мільярдами гривень.

Тобто розвиток біорозкладної продукції в Україні крім рішення екологічних проблем, також може призвести до зростання економіки.