Як дотримуватися інформаційної гігієни в умовах пост правди

Чого нас навчила пандемія? Користуватися Zoom, цінувати здоров’я близьких та уважно ставитися до особистої гігієни. Але разом з тим не менш важливою сьогодні є інформаційна гігієна. Як не забруднитися і не «заразитися» в умовах стихійного медійного шквалу та навчитися протистояти йому?

Перша швидка допомога у цій справі – медійна грамотність. Вона передбачає уміння критично мислити, аналізувати тексти та вміти їх створювати. Навіть, якщо ви звичайний пересічний українець, а не публічна особа, вам доведеться навчитися. Оскільки будь-який допис у ваших соціальних мережах – також є медійним продуктом. Тому варто розуміти природу інформації та техніки її впливу на вас та оточення.   

Ви певно вже неодноразово чули, що зараз ми живемо в епоху постправди. Кордони між реальністю та видумкою – розмиті. Ми не можемо чітко визначити, що є правда, а що - ні. Ще з радянських часів українці мають звичку довіряти ЗМІ. «Так в газеті ж написали! Значить, правда», - скаже дідусь або бабуся при обговоренні новин. І ви навряд чи зможете переконати ваших родичів у протилежному. Молодше покоління більш адаптоване до споживання та обробки величезних обсягів інформації. Проте,  і воно отимує інформацію зі ЗМІ, часто не занурюючись в фактаж чи аналітику.

Зазирнімо в останнє масштабнє дослідження в рамках проекту «Читомо», де є відповідь на питання, яким чином українці проводять своє дозвілля.  Воно проводилося у 2018 році. Переважна більшість українців щоденно дивляться ТБ - 57%, споживають медіа (друковані, онлайн) - 31%, користуються соцмережами - 30% і слухають радіо – 22%. Можна припустити, що і зараз, під час карантину та ізоляції, ці звички залишаються на такому ж рівні.

Зважаючи на масове і почасти нерозбірливе користування каналами комунікацій, кожен з нас може стати мішенню та зброєю в інформаційних війнах. Уникнути цього допоможе вивчення журналістських стандартів, звіряння з професійними рейтингами, а також знання про власників медійних ресурсів.  

Щоб зрозуміти наскільки матеріал відповідає журналістським стандартам варто звернути увагу на три ключові параметри:

- Якісний матеріал має бути збалансованим. Різні точки зору на проблему дозволяють читачам отримати повноцінну масштабну картинку.

- Достовірні джерела. Інформація має містити посилання на дослідження, очевидців, експертів. Наявність аноніма ставить матеріал під сумнів.

- Факти мають бути окремо від коментарів. Якщо думка журналіста подається як факт, судження носять оціночне забарвлення, заголовки – «кричать» - все це вказує на упередженість матеріалу.  

Якщо ви поки невпевнені в розумінні журналістських стандартів, складіть свій рейтинг ЗМІ, які цих стандартів дотримуються і яким ви довіряєте. Або звіряйтеся з дослідженнями професіоналів. Так, у січні 2020 року Інститут масової інформації оприлюднив рейтинг, згідно якому п’ять українських ЗМІ дотримуються журналістських стандартів найкраще: Український тиждень, Укрінформ, Ліга, Дзеркало тижня, Українська правда.

Також варто навчитися відрізняти види інформаційних матеріалів, які в професійних колах називають «джинса». Джинса - це прихована реклама в ЗМІ, яка поширюється під видом журналістського матеріалу. Розпізнати такий матеріал можна за наступними ознаками:

- Однобокість. Тональність матеріалу полярна - або абсолютно позитивна, або ж негативна.

- Постановочні, портретні фото героїв.

- Підбірка матеріалів на одну тему в одному медіа, такий собі «серіал».

- Один і той же матеріал, слово в слово, поширюється в кількох медіа.

- Матеріал містить посилання на місця продажів, контакти, заклики дізнатися більше про продукт, купити.

- Відсутність реальної новини, так звані матеріали «ні про що».

- Матеріал виданий пресслужбами політичних партій або компаній.

Медіа, які поважають читачів та свою професію, маркують такі матеріали. І я вважаю, вони повинні це робити, щоб не вводити в оману свою аудиторію. Такі статті можна розпізнати за маркуванням – «Промо», «Спецпроект», «Партнерський матеріал», «Новини компаній» або «Позиція». Добре, якщо це позитивна історія, яка закликатиме нас робити покупки. Проте трапляється, коли джинса створена, щоб знищити бізнес чи репутацію.

Інший вид матеріалів – фейки, від яких зараз потерпаємо мало не щодня. Їх не так просто виявляти, але варто навчитися їх відфільтровувати і перевіряти. Для фейків характерна подача інформації з викривленням фактів або ж подача наперед неправдивої інформації з метою дезінформації, маніпуляції. На що варто звернути увагу?

Джерела інформації. Якщо їх нема, або ж є відсилка на анонімні джерела, соціальні мережі, неверифіковані канали, групи, лінк на маловідомі джерела – це вказівка на те, що інформація може бути фейкова.

Експерти. Якщо в ролі експертів - представники соціологічних компаній, організацій, інституцій, яких не існує в реальності, не вказані посади, використані загальні формулювання - «експерти/вчені вважають», скоріш за все ви натрапили на фейк. Якщо на цей пункт постійно звертати увагу, з часом можна відслідковувати «якість» таких експертів, які тези вони просувають або позиції яких політиків вони підтримують.

Емоції. Думка подається як факт, заголовок не відповідає суті новини, викликає сильні, часто негативні емоції. Використовуються ярлики, стереотипи, маніпулятивні інструменти, які покликані нас «приєднати» до проблеми. Якщо ви читаєте матеріал і відчуваєте, що «закипаєте» - скоріш за все це фейк.

Подача фактів. Якщо і будуть підтвердження фактів, відсилання до досліджень, скоріш за все вони будуть без деталей – вказівки методології, охоплення, географії. Факти подаються однобоко, присутні оціночні судження. Фото і відео в таких матеріалах підібрані, змонтовані так, щоб максимально підсилювати інформацію.   

На щастя, в Україні є організації постійного моніторингу порушень стандартів журналістики. Серед них - Media Sapiens, StopFake, VoxCheck, Texty.org.  В якості експерименту спробуйте  протягом тижня заходити на ці сайти та знайомитися із розслідуваннями. Ви будете здивовані, наскільки широкий і підступний світ фейків, в якому ми живемо. І це не лише про слова – перевірки на достовірність потребує і фото/відеоконтент. До речі, зробити це можна на FotoForenSics.

І не менше ніж з медійними ресурсами, раджу дотримуватися інформаційної гігієни в соціальних мережах. Захоплені емоціями, ми схильні розміщувати «шок-контент» на своїх сторінках або активно робити перепости. Перед тим, як натиснути share/like, зупиніться на хвилину. Включіть критичне мислення та проаналізуйте, чим саме ви збираєтеся поділитися. Зверніть увагу:

- Хто автор контенту: чи це реальна людина, чи знаєте ви її особисто, яка у неї репутація.

- Дата допису: ми можемо розповсюдити фейк 2-річної давнини, який в силу різних причин  «розганяється» в мережі саме зараз.

- Джерела інформації. Знову і знову, перевірте їх!

- Соціологічні опитування: хто проводив, як, на чиє замовлення.

- Бекграунд, тобто події, які передували цій публікації. Чи випадкова ця інформація? Реакцією на які події вона є?

- Заголовок: якщо є емоційне забарвлення (літри крові, кілометри трупів, кричуща несправедливість, скандальні факти), три рази подумайте перед перепостом.

- Емоція: якщо інформація викликає бурю емоцій, порахуйте до 10-15, перевірте факти і тільки тоді вирішуйте, чи варто це допису на вашій сторінці.

Ось такі нескладні дії допоможуть зберегти репутацію в соцмережах, не стати інструментом маніпуляцій і знайти точку опори у світі фейків і «альтернативної правди». Вибір за вами, користуватися ними чи ні.

Щоб краще зрозуміти природу інформаційних маніпуляцій, як і для чого вони існують, як саме їм можна опиратися рекомендую:

1. Подивитися фільм «Brexit: Війна нелюбові» про виборчу кампанію у Великій Британії.

2. Прочитати книгу Дмитра Кулеби «Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків». В ній гарні приклади зі світу інформаційних воєн, багато кейсів і поради, як перемагати дезінформацію.

3. Пройти курс критичного мислення на Prometeus. Базові знання, які стануть основою для ваших подальших тренувань з медіаграмотності.

З найкращими побажаннями фізичного, емоційного та інформаційного здоров’я.