Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
16.03.2013 10:59

Ескулапи людських проблем

Адвокат, партнер ЮК "Перітус Консалтинг"

Критика КПК України щодо представницва інтересів у кримінальному провадженні виключно адвокатом - справдлива чи ні?

     Останнім часом доводиться все більше чути критику кримінального процесуального кодексу України в частині "неконституційності", на думку декого, положень статей 45 та 58. Ця критики звучить повсюдно, навіть на блогах декого з тутешніх авторів. Нагадаю, що цими статтями регламентовано, що як захист від обвинувачення так і представництво інтересів потерпілого у кримінальному провадженні, здійснюють виключно адвокати. Критика грунтується передусім на частині 1 ст. 59 Конституції України, яка декларує, що "кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав." 16.11.2000 року Конституційний Суд України за зверненням Солдатова Г.І. розтлумачив положення частини 1 ст.59 Конституції України - "про те, що "кожен є вільним у виборі захисника своїх  прав",  в  аспекті  конституційного  звернення  громадянина Солдатова    Г.І.    треба   розуміти   як   конституційне   право  підозрюваного,  обвинуваченого  і  підсудного  при   захисті   від обвинувачення  та  особи,  яка  притягається  до  адміністративної відповідальності,  з метою отримання  правової  допомоги  вибирати захисником  своїх  прав особу,  яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання  правової  допомоги  особисто  чи  за дорученням юридичної особи". На цьому аргументи критики замовкають. Чому? А тому, що якщо вести дискусію далі, то потрібно акцентуватись на наступному. Зокрема, суд розтлумачив положення в частині звернення Солдатова Г.І., який грунтував своє звернення на основі ст.44 КПК України (ред. 1960 р.) з положень якої виник т.зв. спір. Ну і крім того варто звернути увагу на дату рішення - 2000 рік. На той час жодним Законом не було регламентовано поняття правової допомоги та порядок її надання. Правова допомога фігурувала лише в Конституції у ст.59,а відтак на той час Рішення Конституційного суду було вірне по своїй суті. Але що ми маємо натомість на сьогоднішній день? Це новий Закон «про адвокатуру та адвокатську діяльність» (хоч він має також свої недоліки), а також Закон України «Про безоплатну правову допомогу» тощо. Однак ці критики не помічають, що ця ж стаття 59 Конституції України передбачає, що для захисту від обвинувачення в Україні існує адвокатура. Тож дискусія вичерпана, на мою думку. 
     Однак, на мою думку, критика не має під собою правового підґрунтя, а має сугубо особистісну складову. В Україні існує певний прошарок правників, чи, якщо сказати іншими словами, юристів, які хотіли би здійснювати захист у кримінальному провадженні десь в такому дусі, як це передбачали КПК (1960 року) та Рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 року, будучи лише фахівцями в галузі права. 
     Але дозвольте в такому випадку провести паралелі між адвокатурою та лікарями. Якщо лікарі лікують людей від захворювань, то в буквальному значенні цього слова адвокати лікують людські проблеми, в тому числі із законом. Так, Конституція України в статті 49 гарантує кожному право на медичну допомогу. Але не кожен фахівець в галузі медицини, що має відповідний диплом, має право займатись лікувальною діяльністю. Ба навіть більше, законодавець встановив кримінальну відповідальність за незаконну лікувальну діяльність. Фахове лікування та фаховий захист у кримінальному процесі є по своїй сутті суміжними поняттями. Конституція не тільки дає права та зобов’язує, вона передусім створює належну реалізацію прав, щоб людині не було заподіяно шкоди – чи то псевдо лікарем (згадаємо всім відомого «доктора Пі») чи то горе-юристом. 
     Аргументи про європейські стандарти також не є переконливими. Наведу приклад Великобританії. Там всі фахівці в галузі права поділяються на дві категорії – «Берістери» та «солісітори». Процентне співвідношення перших та других – 25% на 75% (це приблизно). Так ось, представляти інтереси громадян у суді мають право лише перші – берістери, другі – солісітори надають всю іншу правову допомогу – консультації, роз’яснення, висновки тощо. 
     Але в першу чергу хотілось би задати запитання критикам, про яких веду мову – чому ви, як фахівці в галузі права, які маєте відповідні освіту та стаж та хочете брати участь у кримінальному судочинстві в якості захисника, не здасте іспити та, пройшовши стажування, не отримаєте свідоцтва про адвокатську діяльність? 
     Напевне боїтесь відповідальності, бо в адвокатів вона ще й ґрунтується на правилах адвокатської етики. 
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net