Манафорт і Україна

Українська політика подібна Чорному морю, в яке постійно йдуть зливи каналізації, адже фільтрувальна система ще радянських часів і вже не може справитись. Звичайно, українські затяті патріоти можуть зазначити, що за радянських часів лайно було інше і очисні споруди просто не розраховані на справжні українські нечистоти, хоча правда трошки інша. Україна 27 років експлуатує те, що ще в 1991 році вичерпало свій ресурс, а тепер є абсолютно неестетичною купою брухту.

Після Революції гідності ми мали надію, що буде велика розбудова України, але замість цього нова політична кліка найняла старих інженерів.

Призначення Президента України відбувалось у найкращих традиціях воровського світу - Петра Порошенка коронували на булаву Дмитро Фірташ і Віталій Кличко у Відні, передавши йому у спадок і політтехнологів.

Із доказової бази, яку презентував спецпрокурор США Роберт Мюллер у справі Пола Манафорта, випливає що його компанія співпрацювала (хоча б на етапі перемовин) з Петром Порошенком. Якщо дослівно, то Рік Гейтс зазначив наступне: «Нашим слоганом в Сербії було: «Майбутнє, в яке варто вірити», чого вірогідно хочуть і бажають досягти люди в Україні». Також він зазначив, що зустрічався з представниками Петра Порошенка.

У той же час стратег президента Петра Порошенка, народний депутат Ігор Гринів підтвердив, що у 2014 році зустрічався з американським політтехнологом Полом Манафортом з приводу співпраці. Але далі зустрічі справи не пішли.

Я ризикну припустити, що співпраця все ж мала місце, але майбутній Президент України отримавши канву проекту «Життя по-новому» згадав, що в першу чергу він українець і навіщо платити за повну роботу, якщо ТЗ по виконанню вже в тебе в руках. Скажу із власного досвіду так робить добра половина замовників в Україні.

Також ризикну припустити, що Манафорт запропонував стороні Петра Порошенка вести ту саму дискредитаційну політику щодо своїх політичних опонентів, яку колись він «продавав» «Партії регіонів». За великим рахунком з тих пір тези Банкової щодо Юлії Тимошенко є незмінні: підписала газові угоди, подруга Путіна, популістка… Як не дивно, але в проміжку 2010-2018 рр. в не залежності від того хто очолює країну загальна тези є незмінні. Більше того, у спадок Головнокомандувачу дістались ботферми і навіть «говорячі голови» на ТВ і соціальних мережах.

«Мочити» політичних опонентів – це стандартна практика у будь-якій країні, але в Україні після Революції гідності люди чекали не продовження гри багном у волейбол з боку політиків, а справжню реконструкцію держави і її державних інститутів. Тож співпраця з Полом Манафортом, хоч і не є чимось поганим, але в умовах України набуває морального відтінку. Адже вклавши стільки зусиль в демонізацію звичайного політтехнолога та декількох олігархів треба зробити все, щоб не опинитись з ними в одній справі. Інакше все те багно, яке ти на них виливав полиється тобі на голову.

І вже нікому не цікаво на скількі злочинні були газові угоди 2008 року, всім цікаво про що ти говорив з людиною, яка змогла перетворити зека з двома ходками на Президента України.