За попередніми оцінками, на 200 млн євро, передбачених угодою, можна реалізувати близько тисячі проектів. Умови договору допускають широкі проектні напрямки. Серед пріоритетів - модернізація шкіл, садочків, лікарень, облаштування гуртожитків в приміщеннях
Інвестиційний рейтинг країни і її окремих територійвизначається можливостями залучати і розумно інвестувати великі траншіцільового фінансування. В Україні одним із таких маркерів стала угода,підписана з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). Документ передбачаєфінансування проектів з відновлення інфраструктури Донбасу, з умовою створеннякомфортних умов життєдіяльності для переселенців. Але його глобальна мета –дати імпульс регіону до відродження і розвитку.
Ця угода визначила білі плями в питаннях просування вУкраїні якісного проектного менеджменту. Але водночас змусила нас знаходитиправильні вектори розвитку країни. Причин гальмування проекту виявилося кілька.Всі вони, так чи інакше, пов'язані зі слабкістю інвестиційних механізмів вдержавному і муніципальному секторі, а також – пробоїнами проектногоменеджменту.
Угоду підписали ще в грудні 2014-го. Але тільки через трироки, наприкінці 2017-го, спільними зусиллями цей стратегічно важливий дляДонбасу і всієї країни міжнародний проект вдалося зрушити з місця. За цей часйого довелося тягнути «на буксирі» через парламентські і урядові мілини й рифи,всіляко допомагаючи і підштовхуючи. Зазначу колосальну роботу, виконануДонецькою облдержадміністрацією, і безумовну підтримку її голови ПавлаЖебрівського. Він зробив багато, аби проект реально вийшов на старт.
Договір передбачає фінансування інфраструктурних проектіву п'яти областях країни – Донецькій, Луганській, Харківській, Дніпропетровськійта Запорізькій. Ці регіони прийняли найбільшу кількість переселенців івимагають підвищеної уваги.
За попередніми оцінками, на 200 млн євро, передбаченихугодою, можна реалізувати близько тисячі проектів. Умови договору допускаютьширокі проектні напрямки. Серед пріоритетів - модернізація шкіл, садочків,лікарень, облаштування гуртожитків в приміщеннях з іншими цільовимпризначенням. Цією інфраструктури критично не вистачає тисячам переселенців і представникамгромад, що їх прихистили.
На старті виявилося, що відкрити проектне фінансуваннязначно складніше, аніж домовитися про залучення коштів. Ще у квітні 2015-го вУкраїну зайшли перші 15 млн євро від ЄІБ. Однак, через бюрократію і відомчу«штурханину» вони так і лишилися на банківських рахунках. Заслони чиновників намісцевому і центральному рівні стали «лінією Маннергейма» для міжнароднихпроектних інвестицій.
Залучення інвестицій в інфраструктурний розвиток Донбасу –тема, якій я присвятив чимало часу і зусиль. Зокрема, у частині налагодженняміжвідомчої комунікації і подолання пасивності багатьох учасників процесу.Довелося заглибитися у масу нюансів, що визначають успіх проекту.
Наприклад, ЄІБ завжди у будь-якій країні визначаєпринципові умови. Одна з них полягає в тому, що банк принципово не платитьмісцевих податків. Там розраховують, що всі виділені гроші повинні бутивитрачені на проектні цілі, а не перераховані в підсумку до загального бюджетного«котла». Це стало першою перешкодою, через яку кошти ЄІБ могли одразу покинутинашу фінансову юрисдикцію.
Щоб не допустити такого розвитку ситуації, ми розробили іподали законопроект, що передбачає скасування сплати ПДВ для проектів ЄІБ. Цемогло вирішити питання, але в Мінфіні знайшли процедурні помарки, які недозволили узгодити документ. Далі пішла боротьба за державне співфінансуваннядля погашення горезвісних 20% ПДВ. «Політичне сумо» з Мінфіном із метою«видавити» гроші тривало до кінця 2016-го. Наприкінці року як депутат я зробивтермінову законодавчу поправку до бюджету, що збільшила цей показник донеобхідних 500 млн.
Вже при підготовці Кабміном проекту бюджету-2018 рядок насплату ПДВ для реалізації проекту взагалі... загубили. І знову був наполегливий«пошук» з нашого боку, щоб допомогти передбачити все ту саму суму.
Критично важливим завданням було запустити старт 93-хпроектів із першого траншу загальною вартістю 650 млн гривень. Цей крок бувумовою запуску наступних двох траншів. Слабкою ланкою, як і очікувалося, сталанестача на місцях якісних проектних пропозицій і команд, готових їхреалізувати. Питання вдалося вирішити після надання органам місцевогосамоврядування максимального сприяння в доопрацюванні та узгодженні проектів.
Два роки тривала робота зі складання планів, їх аналізу,оцінці та переоцінці у зв'язку з мінливими умовами. Паралельно відбувалосяузгодження договорів з ЄІБ і Мінфіном. З урахуванням підвищення мінімальноїзарплати, а пізніше – змін у вимогах до будівельної документації, проектнийпакет переробляли тричі.
Наприкінці 2017-го, нарешті, погодили всі умови і процедури,відкривши фінансування. Наразі у Донецькій області пройшли авансові платежі поп'яти проектах. Ще сім – на етапі виконання платіжних доручень.
Для держави важливо максимально коректно і точновідпрацювати другий транш обсягом в 2,5 млрд гривень. З них - 1,5 млрдпризначені на потреби Донецької області, з яких 450 млн – Краматорська. Післяузгодження документу стануть зрозумілі подальші його перспективи. Наша мета –відкрити фінансування об'єктів другого траншу в поточному році. Аби громади,які беруть участь в проекті, змогли підписувати фінансові договори, оголошуватитендера і, найважливіше, - почати будівництво в 2018-му.
Одне з найважливіших питань – активізація на Донбасіекономічних процесів і створення конкурентного ринку праці. Необхідно залучититисячі фахівців, які залишили край із початком війни. У нинішніх умовах цезавдання – малоймовірне для виконання. Адже більшість проектів розробили в2015-му. І передбачений там рівень зарплат вже не є конкурентним.
Аби повернути фахівців, які виїхали на заробітки в Польщу,Чехію, Білорусь або РФ, у подальшому необхідно передбачати більш гнучкі умовивинагороди, що стимулюють людей працювати вдома. Таким чином вирішимо не тількиінфраструктурні, але й соціальні проблеми Донбасу.
Упевнений, що в подібних інвестиційних проектах потрібнопередбачати зарплату на рівні середньої або високої в галузі, а не мінімальної,як це робилося. Сьогодні, щоб не втрачати час на переробку проектноїдокументації, потрібно активніше підключати до співфінансування місцеві громади,зацікавлені в модернізації ключових для себе об'єктів. Такі переговори ведемо звладою Краматорська щодо модернізації міських шкіл та дитсадків.
Не сумніваюся, що ми успішно завершимо інвестиційнупрограму з Європейським інвестиційним банком. Оскільки цей виклик для Українипринциповий. Від нього залежить продовження інвестиційного співробітництваУкраїни з зовнішніми партнерами. Для нас важливо за рахунок міжнароднихінвестицій зберегти темпи інфраструктурного розвитку регіону і країни. Миповинні підтвердити готовність працювати за правилами європейськогоменеджменту.
Найбільш важливе завдання цього проекту бачу в тому, щобсотні тисяч співгромадян, які виїхали за кордон, нарешті, відчули, що Українаготова знайти застосування їхнім умілим рукам і розумним головам. І тодіУкраїна безболісно перейде в економічний режим інвестиції «non-stop».
Ця угода визначила білі плями в питаннях просування вУкраїні якісного проектного менеджменту. Але водночас змусила нас знаходитиправильні вектори розвитку країни. Причин гальмування проекту виявилося кілька.Всі вони, так чи інакше, пов'язані зі слабкістю інвестиційних механізмів вдержавному і муніципальному секторі, а також – пробоїнами проектногоменеджменту.