Не практикою єдиною або про колізії в праві і чому їх бояться юристи

Написати цю статтю мене змусила дискусія, яка виникла на круглому столі, в якому я брала участь в якості учасника, щодо того, яка норма підлягає застосуванню, якщо є суперечність між нормами Цивільного, Господарського кодексів України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Мені видається, це питання було підняте через те, що багато юристів  просто забули ті підходи та принципи, які вивчали чи повинні були б вивчати, розглядаючи тему колізій у праві під час вивчення теорії держави і права на першому курсі юрфаку.

Зустрічаючись з колізіями, багато хто з юристів лякається, адже сумнівається в тому, який все-таки нормативно-правовий акт чи яка норма підлягає застосуванню в конкретних правовідносинах. 

Оскільки ми як адвокати формуємо правові позиції, надаємо правові консультації, а судді застосовують норми права, доречно буде дуже коротко, без надмірної деталізації та формалізму, нагадати три основні принципи, рецепійовані з римського права, які підлягають застосуванню при колізійності норм права:

1) lex superior derogat inferiori (лат. «вищий за силою закон відміняє закон, нижчий за силою»). В такому разі говорять про ієрархічні (субординаційні) колізії. 

2) lex posterior derogat priori (лат. «пізнішим законом відміняється більш ранній»). Такі колізії називають темпоральними (часовими).

3) lex specialis derogat generalis (лат. «спеціальний закон відміняє (витісняє) загальний закон». Подібні колізії називають змістовними (сутнісними).

Бувають ситуації, коли неузгодженість між нормами права зумовлена одночасним існуванням (збігом) декількох видів колізій.

Відповідь на питання, як вирішувати такі проблемні питання в правозастосуванні, знаходимо в тій же теорії держави і права. Так, наприклад, відомий теоретик держави і права О.Скакун в підручнику «Теорія держави і права» визначає, що:

1) при збігу темпоральної та ієрархічної колізій, що виникає внаслідок більш пізнього введення в дію норми, яка має меншу юридичну силу, пріоритет віддається нормі, яка має вищу юридичну силу, хоча її прийнято раніше;

2) у разі збігу темпоральної та змістовної колізій, що виникає внаслідок більш пізнього введення в дію загальної норми, пріоритет, зазвичай, віддається спеціальній нормі, хоча її прийнято раніше. У цьому випадку слід виходити з того, що, незважаючи на зміну загального правила, право має на меті зберегти особливе регулювання, зумовлене специфікою певного виду відносин. Якщо ж під час тлумачення буде встановлено, що нова загальна норма усуває відмінне регулювання для різних видів відносин одного роду, яке раніше було передбачене спеціальними нормами, то вибір слід зробити на користь більш пізнього загального закону;

3) у разі збігу ієрархічної та змістовної колізій, коли загальна і спеціальна норми містяться в актах, що мають різну юридичну силу, перевагу, зазвичай, має загальна норма вищої юридичної сили. Наприклад, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, яка міститься в Рішенні від ЗО жовтня 1997 р. № 5-зп у справі К. Г. Устименка, винятки з конституційних норм встановлюються самою Конституцією України, а не іншими нормативно-правовими актами. Тому в разі виникнення колізії між загальною нормою Конституції та спеціальною нормою закону, що встановлює виняток із конституційного правила, перевагу має загальна конституційна норма. Проте, якщо видання спеціальної норми прямо чи опосередковано передбачено актом вищої юридичної сили, то пріоритет має спеціальна норма меншої юридичної сили.

Відтак, теорія держави і права має визначальне значення для розуміння та тлумачення сутності галузевих правових норм та інститутів й без її знання практика може зайти в глухий кут.