Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Як би там не було, реакція мейнстріму на заяви Трампа є виразним індикатором одного з економічних міфів сучасності — буцімто глобалізація є “природним” процесом, який сприяє покращенню господарського життя на всій планеті.
Цей міф має під собою певні підстави. Забезпечення максимально вільного руху фінансів, товарів, послуг та трудових ресурсів справді може сприяти глобальному економічному розвитку. Але існує одна суттєва проблема: цей розвиток не гарантує процвітання кожній нації і не забезпечує належних умов для гармонійного суспільного життя і органічного розвитку особистості. Глобальний економічний розвиток — це фетиш. У нього вірять, йому служать. Але він далеко не завжди несе благо тому, з чого складається людство, — конкретним національним і регіональним спільнотам, конкретним громадам і професійним групам, конкретним сім'ям і людям.
Ще Арістотель ділив господарську діяльність на два види: економіку і хремастику. Економіка має не меті забезпечення потреб родини. Грецьке слово "oikonomia" можна приблизно перекласти як “закон ведення домогосподарства”. За економікою завжди стоїть певна людська реальність: родина, міська громада, народ. У випадку хремастики маємо зовсім інше. Хремастика – це гонитва за багатством як цінністю-в-собі. В центрі економіки стоїть людина зі своїми потребами (причому не лише матеріальними). Натомість хремастика фокусується на самому прибутку; людина за таких умов перетворюється на засіб.
Крізь призму Арістотелевого розмежування економіки та хремастики легше зрозуміти, чому глобалізація сьогодні стає викликом навіть для найсильніших країн.
Класична вільна торгівля забезпечувала домінування більш розвинутих в господарському сенсі країн над менш розвинутими. Яскравий приклад – Англія у ХІХ ст. Будучи промислово розвинутою, вона відстоювала принцип вільної торгівлі. Концентрація виробництва на власній території і наявність ринків збуту за її межами служили державним інтересам. В той же час менш розвинута Німеччина мусила вдаватися до протекціоністських закодів і закривати власні кордони.
Нині теж можна знайти чимало прикладів того, як вільна торгівля працює в односторонньому режимі. Але інтереси крупного бізнесу все рідше співпадають із національними інтересами.
Багатьом компанія вигідно наймати мігрантів із менш розвинутих країн, адже їм можна платити меншу зарплату. Радикальніший варіант – перенесення виробництва у країни третього світу. Все це дуже вигідно транснаціональним корпораціям. А от високорозвинутим країнам не вигідно: втрачаються робочі місця, збільшується потік мігрантів, що є носіями зовсім іншої культури, страждає державний і місцеві бюджети.
У випадку транснаціональних корпорацій, що стоять в авангарді глобалізації, маємо справу з логікою хремастики. Збільшення прибутків набуває абсолютного значення, а от інтереси спільнот – нехтуються. Для хремастики неважливий ні робітник, який втратить роботу і не зможе належним чином забезпечувати сім'ю, ні цілий народ. Для хремастики люди – це всього лиш арифметика: працівники, які готові працювати за ту чи іншу зарплатню, і споживачі з певною купівельною спроможністю. Хремастика керується логікою максимальної раціоналізації виробництва без врахування жодних позагосподарських чинників.
Те, що робить Трамп, – це елементарне повернення від хремастики до економіки в Арістотелевому сенсі. Господарське життя має слугувати не абстрактному глобальному економічному зростанню, а конкретному Джону чи Стівену разом із їхніми сім'ями, конкретному місту Дейтон в Огайо, цілком конкретним американцям.
Від Трампа не варто очікувати якихось надзвичайно радикальних кроків по перебудові господарського життя. Він просто хоче повернути Америку до здорового глузду: якщо компанія американського походження перенесла виробництво до іншої країни і платить там податки, то її продукція при ввезенні на територію США має обкладатися митом.
Для українців ініціативи Трампа мають стати уроком того, що не варто сліпо вірити в догми ліберальної економіки. У чомусь потрібна вільна торгівля, а в чомусь – протекціонізм. У чомусь потрібно максимально заохочувати інвестиції з інших країн, а в чомусь – жорстко контролювати іноземний капітал. А головне – у будь-якому випадку пам'ятати, що господарське життя є не метою, а засобом забезпечення потреб та інтересів конкретних людей і спільнот.
16.02.2017 12:01
Трамп і глобалізація економіки: повернення до здорового глузду
Від Трампа не варто очікувати якихось надзвичайно радикальних кроків по перебудові господарського життя. Він просто хоче повернути Америку до здорового глузду. Господарське життя має слугувати не абстрактному глобальному економічному зростанню, а конкретно
Серед “смертних гріхів”, у яких звинувачують Трампа, важливе місце займають його ініціативи, спрямовані проти економічної глобалізації. Для когось ці ініціативи є посяганням на щось святе, а сам Трамп — це такий собі нахаба, що наважився на святотатство. Інші говорять, що антиглобалістські заяви Трампа є всього лиш популізмом, і насправді він не планує кидати виклик глобалізації, бо це неможливо в принципі (попри звинувачення в популізмі, Трамп уже в перші дні перебування при владі підписав указ про вихід США з Транстихоокеанського партнерства).Як би там не було, реакція мейнстріму на заяви Трампа є виразним індикатором одного з економічних міфів сучасності — буцімто глобалізація є “природним” процесом, який сприяє покращенню господарського життя на всій планеті.
Цей міф має під собою певні підстави. Забезпечення максимально вільного руху фінансів, товарів, послуг та трудових ресурсів справді може сприяти глобальному економічному розвитку. Але існує одна суттєва проблема: цей розвиток не гарантує процвітання кожній нації і не забезпечує належних умов для гармонійного суспільного життя і органічного розвитку особистості. Глобальний економічний розвиток — це фетиш. У нього вірять, йому служать. Але він далеко не завжди несе благо тому, з чого складається людство, — конкретним національним і регіональним спільнотам, конкретним громадам і професійним групам, конкретним сім'ям і людям.
Ще Арістотель ділив господарську діяльність на два види: економіку і хремастику. Економіка має не меті забезпечення потреб родини. Грецьке слово "oikonomia" можна приблизно перекласти як “закон ведення домогосподарства”. За економікою завжди стоїть певна людська реальність: родина, міська громада, народ. У випадку хремастики маємо зовсім інше. Хремастика – це гонитва за багатством як цінністю-в-собі. В центрі економіки стоїть людина зі своїми потребами (причому не лише матеріальними). Натомість хремастика фокусується на самому прибутку; людина за таких умов перетворюється на засіб.
Крізь призму Арістотелевого розмежування економіки та хремастики легше зрозуміти, чому глобалізація сьогодні стає викликом навіть для найсильніших країн.
Класична вільна торгівля забезпечувала домінування більш розвинутих в господарському сенсі країн над менш розвинутими. Яскравий приклад – Англія у ХІХ ст. Будучи промислово розвинутою, вона відстоювала принцип вільної торгівлі. Концентрація виробництва на власній території і наявність ринків збуту за її межами служили державним інтересам. В той же час менш розвинута Німеччина мусила вдаватися до протекціоністських закодів і закривати власні кордони.
Нині теж можна знайти чимало прикладів того, як вільна торгівля працює в односторонньому режимі. Але інтереси крупного бізнесу все рідше співпадають із національними інтересами.
Багатьом компанія вигідно наймати мігрантів із менш розвинутих країн, адже їм можна платити меншу зарплату. Радикальніший варіант – перенесення виробництва у країни третього світу. Все це дуже вигідно транснаціональним корпораціям. А от високорозвинутим країнам не вигідно: втрачаються робочі місця, збільшується потік мігрантів, що є носіями зовсім іншої культури, страждає державний і місцеві бюджети.
У випадку транснаціональних корпорацій, що стоять в авангарді глобалізації, маємо справу з логікою хремастики. Збільшення прибутків набуває абсолютного значення, а от інтереси спільнот – нехтуються. Для хремастики неважливий ні робітник, який втратить роботу і не зможе належним чином забезпечувати сім'ю, ні цілий народ. Для хремастики люди – це всього лиш арифметика: працівники, які готові працювати за ту чи іншу зарплатню, і споживачі з певною купівельною спроможністю. Хремастика керується логікою максимальної раціоналізації виробництва без врахування жодних позагосподарських чинників.
Те, що робить Трамп, – це елементарне повернення від хремастики до економіки в Арістотелевому сенсі. Господарське життя має слугувати не абстрактному глобальному економічному зростанню, а конкретному Джону чи Стівену разом із їхніми сім'ями, конкретному місту Дейтон в Огайо, цілком конкретним американцям.
Від Трампа не варто очікувати якихось надзвичайно радикальних кроків по перебудові господарського життя. Він просто хоче повернути Америку до здорового глузду: якщо компанія американського походження перенесла виробництво до іншої країни і платить там податки, то її продукція при ввезенні на територію США має обкладатися митом.
Для українців ініціативи Трампа мають стати уроком того, що не варто сліпо вірити в догми ліберальної економіки. У чомусь потрібна вільна торгівля, а в чомусь – протекціонізм. У чомусь потрібно максимально заохочувати інвестиції з інших країн, а в чомусь – жорстко контролювати іноземний капітал. А головне – у будь-якому випадку пам'ятати, що господарське життя є не метою, а засобом забезпечення потреб та інтересів конкретних людей і спільнот.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Альтернативи децентралізації енергогенерації в Україні не існує Олексій Гнатенко вчора о 15:31
- Відкриті дані: прозорість проти корупції Діана Граділь вчора о 13:39
- Способи захисту прав власника від самочинного будівництва на земельній ділянці Євген Морозов вчора о 10:45
- Власть, наука, интеллект – инвестиции в средний и малый бизнес и устойчивое развитие Вільям Задорський вчора о 04:01
- Прифронтовий Миколаїв. Яку допомогу можна отримати у місті, де лінія фронту зовсім близько Галина Скіпальська 25.07.2024 13:53
- На що дивляться інвестори? Олександр Висоцький 25.07.2024 12:22
- Де нормальний начпрод, там якісні продукти харчування Дана Ярова 25.07.2024 12:06
- Розвиток європейського ринку водню: Нові ініціативи та перспективи Олексій Гнатенко 25.07.2024 10:17
- Внесіть зміни у свій щоденний "to do list" Катерина Кошкіна 25.07.2024 09:59
- Гранти на відновлення та енергоефективність житла: можливості від Фонду енергоефективності Єгор Фаренюк 24.07.2024 21:44
- Порушення прав власника земельної ділянки внаслідок самочинного будівництва Євген Морозов 24.07.2024 19:48
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? Євгеній Сільверстов 24.07.2024 18:00
- Кого підтримуватиме Ізраїль під час виборів у США? Олег Вишняков 24.07.2024 13:22
- Європейська рада схвалила висновки щодо інфраструктури електромережі ЄС Олексій Гнатенко 24.07.2024 12:30
- Спільна власність чоловіка та жінки, які проживають без реєстрації шлюбу Євген Морозов 23.07.2024 19:26
Топ за тиждень
- Boris Johnson: Запрошення до усвідомлення – домовлянь з РФ не буде 1882
- Суди проти рф – реалії, фантазії, міфи. Перспективи Арбітражу 299
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? 91
- Чому конкурентні закупівлі – це більше ніж просто вимога закону 65
- Дизайн дитячого простору 63
Популярне
-
11 млрд доларів тому, кого немає. На що просила гроші Україна в Берліні
Бізнес 87040
-
У Харкові обрали нові назви для трьох станцій метро
Бізнес 11226
-
Помпео виклав своє бачення мирного плану Трампа: лендліз на $500 млрд і реальні санкції
Бізнес 9240
-
Криза мобільного зв’язку. Скільки коштуватиме подовження зв'язку під час відключень
Бізнес 5708
-
Київський підприємець почав розбирати Tesla, щоб заряджати оселі – FT
Технології 5386
Контакти
E-mail: [email protected]