UA
Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
10.12.2020 11:06

Безоплатна правова допомога в Європі та Америці. Чи варто запозичувати найкраще?

Адвокат, голова секції відновного правосуддя Комітету захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України, третейський суддя

Нариси щодо принципів безоплатної правової допомоги в Європі та Америці. Аналіз досвіду розвинутих країн.

Безоплатна правова допомога має деякі особливості в різних країнах світу. 

Що є кращого? Що слід врахувати при реформуванні системи БПД України?

Аналіз законодавства деяких розвинених країн встановив, що в цих країнах часто застосовується поділ правової допомоги на два види: первинну і вторинну, як і в Україні. Проте в більшості розвинутих країн відсутня абсолютно безоплатна для клієнтів правова допомога у цивільних справах, натомість існує часткова оплата, тобто клієнт все-таки платить, хоча нерідко символічну суму. Вважаємо такий підхід правильним.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати правові (правові) послуги.

У більшості зарубіжних країн, в тому числі в країнах СНД, право людини на отримання правової допомоги закріплено в конституції країни, а можливість його реалізації в певній мірі конкретизована у відповідних законах.

До первинної правової допомоги зазвичай відносяться нескладні і менш затратні за часом і коштами види правової допомоги - наприклад, консультування. Для їх отримання або не вимагається надання жодних документів, або перевірка права на отримання безоплатної правову допомогу дуже спрощена.

До вторинної правової допомоги зазвичай відносять більш трудомісткі види, найчастіше - представництво в суді. Для цього виду допомоги характерно обмеження по колу осіб, категоріям справ, судових інстанцій або видам судів. В Україні також.

Для кого отримання правової допомоги дійсно є безоплатним?

У багатьох країнах СНД, як і в Україні, первинна правова допомога завжди надається безоплатно будь-якій особі. 

Це пов'язано з тим, що питання, за якими надається первинна правова допомога, носять досить уніфікований характер і вимагають швидкого надання інформації. У такій ситуації перевірка на відповідність критеріям буде складніше, ніж надання первинної допомоги будь-якій заявнику.

Якщо говорити про те, кому надаються безоплатні правові послуги вторинної правової допомоги, в тому числі призначення адвоката та підготовка документів, то зазвичай передбачається що це люди, що знаходяться у важкому фінансовому положенні, тобто найбільш вразливі верстви населення.

Слід відзначити, що в різних країнах світу дуже різняться відповідні критерії. Кожна держава самостійно встановлює критерії, за якими визначається наявність права на безоплатну правову допомогу. В цілому можна виділити два критерії: фінансовий - відсутність необхідних коштів і предметний - категорія справи.

Перший, фінансовий критерій, встановлений в нас та в більшості європейських країн. 

При визначенні доходу враховується середньомісячний дохід особи, наприклад, у Молдові, за шість місяців, що передують подачі заяви. В Україні приблизно така сама система, але враховується дохід на члена сім'ї.

Для Молдови, як і для України, характерна ситуація, при якій вторинна правова допомога у цивільних справах надається особам, чий дохід не досягає рівня, встановленого законом про безоплатну правову допомогу або аналогічним. 

Другий, предметний, підхід практикується в більшості європейських країн. 

Зокрема, в Німеччині особа, яка має нижче певної суми євро в місяць, має право отримати будь-який з видів безоплатної правової допомоги та при цьому на нього не покладається обов'язків щодо співфінансування послуг. При перевищенні цієї планки людина не має права претендувати на отримання безоплатної правової допомоги у вигляді консультування і позасудового представництва, але може скористатися допомогою представника в судовому розгляді. При цьому отримувач зобов'язаний щомісяця виплачувати внесок у розмірі від 15 до 300 євро (в залежності від величини доходу).

Термін «дохід» тут позначає доходи особи, як правило, це заробітна плата, пенсії, допомоги, стипендії і  інші за вирахуванням необхідних витрат (таких, як податки, страховки, витрати, пов'язані із забезпеченням себе житлом, витрати на утримання дітей та інших непрацездатних членів сім'ї).

Таким чином, в німецькій системі можна спостерігати поєднання двох різних способів встановлення фінансового критерію: твердий показник щодо консультування та позасудового представництва і диференційована шкала щодо представлення інтересів в суді.

Цей підхід практикується, до прикладу, також у Фінляндії та багатьох країнах ЄСде встановлена шкала доходів особи, яка претендує на надання безоплатної правової допомоги. При визначенні категорій одержувачів безоплатної правової допомоги Закон Фінляндії про безоплатну правову допомогу оперує терміном «доступні засоби». Підрахунок коштів здійснюється з урахуванням щомісячних доходів, необхідних витрат, майна і обов'язків по виплаті аліментів самого заявника або дружина.

Ще один цікавий підхід полягає в індивідуальній оцінці майнових активів особи, що звернулася, його можливості оплатити правову допомогу, а також співвідноситься з вартістю необхідної правової допомоги. 

Наприклад, стаття 172 Цивільного процесуального кодексу Хорватії встановлює, що право на безоплатну правову допомогу має бути надано, якщо несення витрат, пов'язаних з правовими процедурами, позбавить індивіда або його сім'ю засобів до існування. Наявність або відсутність такого ризику оцінюється суддею в кожному конкретному випадку. 

Досвід Англії і Уельса (Великобританія)

Для отримувача правової допомоги диференційована шкала доходів встановлена в Англії і Уельсі.

Під час ознайомчого візиту київських адвокатів до Лондону навесні 2017 року, який відбувся завдяки сприянню та організаційній підтримці Ніни Карпачової, першого омбудсмана незалежної України, ми на власні очі пересвідчилися, що в Англії безоплатна правова допомога часто надається молодими адвокатами, яких виділяють юридичні фірми. Але це не означає неякісно, бо молоді люди, як правило не «зашорені» негативним досвідом і можуть запропонувати більше варіантів вирішення справи. Варто згадати, що вартість роботи лондонських топ-адвокатів перевищує 1 тисячу фунтів стерлінгів за годину.

Після проведення в 2012 році реформи англійської системи безоплатної правової допомоги встановлена шкала була додатково оптимізована, що дозволило скоротити загальний державний  бюджет на фінансування безоплатної правової допомоги без втрати якості.

Правовою допомогою в Англії і Уельсі управляє Служба Юридичної допомоги, адвокат доступний для більшості кримінальних справ і багатьох типів цивільних справ. Сімейні спори, в тому числі медіація, у більшості випадків можуть бути частково оплатними. 

У липні 2004 Європейський Суд з прав людини по справі McLibel (справа McDonald's v Steel & Morris (1997), також відома як «справа Маклибела» про наклеп, подана McDonald's проти активистів-екологів Хелен Стил и Девіда Морриса) ухвалив, що відсутність права на правову допомогу у випадках наклепу, відповідно до закону, який був чинним під час випадку McLibel, порушила права відповідача. Це важливо знати, бо до цього випадку справи щодо  наклепу не попадали під фінансування. На даний час закон дозволяє лорду-канцлеру самостійно вирішувати фінансування правової допомоги у окремих випадках. 

Правова допомога в кримінальних справах у Великій Британії забезпечується через фірми повірених (солісіторів) та адвокатів (баристерів) які працюють у  приватній практиці. Є обмежена кількість державних захисників, безпосередньо найнятих Службою Юридичної допомоги в офісах Державного захисника, щоб забезпечити захист у відділеннях поліції і в судах. Правова допомога забезпечується не тільки через повірених і адвокатів у приватній практиці, але також і не адвокатів, що працюють в центрах правової допомоги.

А як справи з безоплатною правовою допомогою у США?

Так, дуже добре, тому що система безоплатної правової допомоги склалася в Сполучених Штатах Америки давно та надійно.

У США реформи правової допомоги почалися в шістдесяті роки минулого століття з «Програми правових послуг» (Legal Services Program). Зараз в країні створена структура для забезпечення правовою допомогою осіб, які неспроможні платити за правову допомогу як в кримінальних, так і в цивільних справах У кожному штаті створюються окремі контори для надання правової допомоги. В них працюють на громадських засадах адвокати, які ведуть певну кількість справ або проводять певну кількість годин, надаючи безоплатні правові консультації - probono

Суди у штатах утворюють відповідні фонди з бюджетів для забезпечення оплати праці адвокатів які будуть вести справи обвинувачених, котрі не здатні оплатити допомогу адвоката. 

У Сполучених Штатах Америки існує три основних типи правової допомоги.

1. Правова допомога, яка фінансується державою, аналог центрів правової допомоги. Якщо обвинувачені в кримінальних справах не мають можливості найняти собі адвоката, суд призначає адвоката, платить йому скромну суму за те, що він буде представляти обвинуваченого в ході судового розгляду.

Уряд Сполучених Штатів у багатьох випадках забезпечує правову допомогу не тільки в кримінальних справах.

Однак існують обмеження за типами справ, в яких може надаватися така допомога.

2.У випадках, коли федеральне фінансування не надається, важливу роль відіграє громадянське суспільство.

Правозахисні організації в США мають певну місію - захищати суспільні інтереси. Вони є рушійною силою в законодавчих реформах, змінюють суспільні погляди і надають такі важливі правові послуги. Насправді деякі з найбільш резонансних справ в США стали результатом pro bono послуг.

3.Однак правозахисні організації самостійно, навіть за умови допомоги що забезпечується урядом, не в силах представляти всіх, які не в змозі найняти собі юриста. 

Усі приватні юристи в Америці (як і у Великій Британії) присвячують частину свого вільного часу веденню справ, за які вони не отримують оплати.  Це престижно і є справжнє pro bono.

Юристи, які працюють в державних центрах надання правової допомоги отримують заробітну плату, правозахисні організації фінансуються за рахунок благодійних внесків та грантів, проте приватні юристи витрачають свій час без будь-якого відшкодування.

Таким чином, узагальнюючи сказане, можна виділити декілька різних моделей безоплатної правової допомоги. Дані моделі розрізняються за діючими в їх рамках суб'єктами, а також за тими функціями, які бере на себе держава в кожній з них.

Правова допомога у Канаді

У Канаді правова допомога забезпечена на провінційному рівні. До прикладу, служба «Юридична допомога Онтаріо» надає правову допомогу жителям провінції Онтаріо. Товариство «Юридичних служб Британської Колумбії», надає правову допомогу жителям провінції Британська Колумбія. Загалом, система подібна Америці. Правозахисні організації фінансуються за рахунок благодійних внесків та грантів, приватні юристи витрачають свій час без будь-якого грошового відшкодування pro bono за власним покликом. 

Чому правова допомога доступна всім у країнах Європейського Союзу? 

Згідно статті 47 Хартії основних прав Європейського Союзу  (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_524#Text) «Те, кто не располагает достаточными средствами, освобождаются от судебных расходов,  в той  мере,  в  которой  это  освобождение необходимо для обеспечения эффективного доступа к правосудию». 

Тобто, правова допомога доступна для тих, хто відчуває нестачу в ресурсах, оскільки правова допомога необхідна, щоб гарантувати ефективний доступ правосуддя.

В кожній країні Європейського співтовариства діють свої умови та правила. Але загалом кожен житель Європи (з практики автора - навіть турист, біженець або нелегал) зможе скористатися безоплатною  або частково оплачуваною, тобто майже безоплатною правовою допомогою. 

Як приклад з практики автора можемо зазначити, що в Німеччині через благодійну організацію «Карітас» необхідно було платити лише 50 німецьких марок на місяць за ведення справи адвокатом. 

Первинна і вторинна безоплатна правова допомога в Литві і Болгарії

У Литві до первинної допомоги відносяться правове інформування, правові консультації, складання документів, адресованих державним або муніципальним органам за винятком процесуальних документів. Вторинна - це, перш за все, складання документів, захист і представництво в суді.

При цьому платежі від конкретної людини відсутні, витрати на первинну безоплатну правову допомогу повністю фінансуються державою, вторинна безоплатна правова допомога по цивільним справам залежить від матеріального становища отримувача, як і в Україні.

У Болгарії інший поділ: первинна включає в себе консультації, спрямовані на досягнення угоди «поза залою суду» до початку слухань або до направлення справи до суду і підготовку документів, необхідних для передачі справи в суд. Вторинна правова допомога також надається у вигляді представництва в суді. 

Правова допомога у Данії

У Королівстві Данія щоб покрити витрати на правову допомогу по цивільній справі претендент повинен відповідати наступним критеріям: претендент не повинен заробляти більше ніж еквівалент приблизно 50 тисяч євро на рік і його вимоги (сторони в позові або спорі) повинні бути розумними. 

Щодо кримінальних справ, то  отримувач правової допомоги у Королівстві Данія має сплачувати послуги адвоката лише у випадку, якщо у нього є «значний фіксований дохід».

Маємо надію, що правова культура в Україні дозволить і нам запровадити в майбутньому такі ж критерії. 

Безоплатна правова допомога в Нідерландах

У Королівстві Нідерланди теж цікаво, там до вторинної правової допомоги, крім представництва в суді, віднесено медіацію і посередництво (допомога посередника у врегулюванні спору).

Кримінальних справ у Нідерландах дуже мало, незважаючи на відносно ліберальне законодавство. Поліція в Амстердамі, як ми бачили, працює у таких собі будочках- кіосках в центрі міста і лише два-три рази на тиждень. Комунікація відбувається в більшості випадків електронною поштою. До речі, хоча жарти щодо фешенебельних місцевих тюрем усім відомі, чи є це правдою? 

Безоплатна правова допомога в Республіці Італія

Правова допомога в Італії ("Patrocinio spese dello Stato") передбачена італійським Законом DPR 115/2002 - статті 74-141. 

Стаття 24 Конституції Італії гарантує доступ до правової допомоги та захисту (в цивільних, адміністративних і кримінальних справах) людям, які не в змозі незалежно оплатити послуги адвоката через нестачу їх доходу (дохід менше ніж приблизно 10 тисяч євро на особу). 

Висновки. Підсумовуючи, можемо зробити висновки про те, що принципи та стратегії надання безоплатної правової допомоги в Україні потребують удосконалення та гармонізації з правом Європейського союзу. 

Пропозицією авторів є наступне: імплементація можливості часткової оплати правової допомоги особами, які мають таку можливість.

Крім цього слід вивчити та врахувати всі кращі світові практики часткового фінансування. Оплату правової допомоги на рахунки адвокатських об’єднань та індивідуальних адвокатів слід запровадити напряму, а не через структуру посередників. 

Також необхідно впровадити прозорий механізм розподілу клієнтів серед адвокатів. Для цього можливо вивчити досвід застосування автоматизованих систем розподілу клієнтів, наприклад, у службах таксі, звісно з деякими обмеженнями. 

Вказане унеможливить корупційні ризики в системі безоплатної правової допомоги України та підвищить рівень та якість її послуг.

Співавтор: Бурчак Леся Іванівна, адвокат, директор Лівобережного центру безоплатної правової допомоги в місті Києві

 У статті використані матеріали з мережі інтернет та з власного архіву авторів.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: [email protected]