Сексуальні злочини під час війни в Україні: проблеми розслідування та шляхи їх вирішення

Сексуальні та ґендерно обумовлені злочини під час війни є серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права і міжнародного кримінального права. Ці злочини включають зґвалтування, сексуальну експлуатацію, примусову проституцію, сексуальне рабство, сексуальне насильство, примусову вагітність та інші форми сексуального насильства.

Такі злочини під час війни мають особливий вплив на жертв та їхніх близьких, які можуть страждати від психологічних травм, стигми та інших негативних наслідків. Як ми бачимо в Україні,  ці злочини спрямовані на жінок, чоловіків, дівчаток та хлопчиків, хоча жінки та дівчата найчастіше стають жертвами сексуального насильства.

Міжнародне гуманітарне право та міжнародне кримінальне право визнають, що сексуальне насильство є злочином проти людства та військовим злочином. Розслідування таких злочинів потребує спеціальних знань та навичок від правоохоронних органів та є складним завданням. Окрім цього, розкриття цього типу злочинів ускладняється ще й тим, що багато жертв сексуального насильства під час війни не звертаються до правоохоронних органів через страх помсти, побоювання щодо завдання шкоди репутації собі або своїй родині,  або через брак довіри до правоохоронних органів.

Іншою складністю є відсутність належної законодавчої бази, яка регулювала б злочини, пов'язані з сексуальним насильством під час війни. Це ускладнює розслідування та покарання винних осіб. Зокрема, Кримінальний кодекс України не містить детального переліку воєнних злочинів, а моє лише деякі окремі згадки про них та взагалі не містить статті про злочини проти людяності. Таким чином, 438 стаття має бути конкретизована та давати чіткі визначення протиправних дій, які вона охоплює. Адже наразі, через відсутність цієї специфікації прокурорам та слідчим доводиться не просто фіксувати факти, а також визначити самому, який злочин з переліку воєнних злочинів був вчинений, і як його розслідувати. Окрім цього, у чинному ККУ є проблема, пов'язана з тим, що види співучасті за воєнні злочини не відповідають міжнародним стандартам, які мали би бути застосовані. На даний момент ці види співучасті є занадто обмеженими, тому існує можливість розслідувати лише злочини, які вчинені виконавцями , а не вищим політичним керівництвом та командирами.

Таким чином,  розслідування сексуальних злочинів під час війни є складною та набагато важливішою проблемою, ніж здається на перший погляд. Це необхідно для захисту прав жінок та інших вразливих груп населення, а також для забезпечення правосуддя та приведення винних осіб до відповідальності. Проблема розслідування сексуальних злочинів під час війни в Україні є серйозною та вимагає комплексного підходу до її вирішення. Необхідно надавати підтримку жертвам, розвивати законодавство, проводити освітню роботу та співпрацювати з міжнародними організаціями для покращення ситуації.