Роздруківки онлайн-листування як паперові копії електронних доказів

Поняття, порядок подання електронних доказів врегульовано кодексами України – ЦПК України, КАС України, ГПК України.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі - в мережі Інтернет) (ч. 1 ст. 96 ГПК України, ч. 1 ст. 99 КАС України, ч. 1 ст.100 ЦПК України).

Процесуальними кодексами визначено, що електронні докази подаються:

- в оригіналі;

- в електронній копії, засвідченій електронним підписом відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги»;

- в електронній копії, засвідченій в іншому, встановленому законом порядку;

- в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом;

Найбільш розповсюдженою є практика подання до суду електронних доказів в посвідчених належним чином паперових копіях (з оригіналом згідно, підпис, дата, прізвище та ініціали особи, яка посвідчує документ).

При цьому, сам факт правильного посвідчення електронного доказу не означає, що суд при постановленні судового рішення візьме такий доказ до уваги як належний, допустимий та достовірний.

Щодо роздруківок листування із використанням e-mail та умови визнання такого листування електронним документообігом

1. В судовій практиці часто зустрічаються випадки заперечення іншою стороною спору належності доказу – роздруківки листування через електронну пошту у зв’язку із відсутністю електронного підпису згідно Закону України «Про електронні довірчі послуги». Відсутність електронного підпису, на думку сторони, не дає змоги ідентифікувати особу-підписанта відповідного документу та факту направлення документу саме цією особою.

Законом визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення (Касаційний господарський суд Верховного Суду у справі № 923/1379/20, постанова від 13.10.2021 року).

Також, у справі № 923/1379/20 касаційний суд визначив, що «відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації».

Таким чином, якщо сторона заперечує факт відправлення листа електронною поштою конкретною особою через відсутність електронного підпису, такий довід не береться в суді до уваги (також – висновок у постанові Верховного Суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).
У справі № 917/1850/21 суд звернув увагу на те, «що положення договору, укладеного між сторонами, не передбачають ані обов`язковості електронного підпису заявки, ані формування заявки у вигляді електронного документу у розумінні ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а тільки встановлює можливість надсилання заявки засобами електронної пошти» (постанова апеляційного суду від 31.08.2022 року).

Важливим є саме те, що роздруківка листування з додатками (прикріпленими до електронного листа документами) є паперовою копією відповідного електронного доказу, який, на відміну від електронного документу, - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.

Таким чином, суд чітко розмежував поняття «електронний доказ» та «електронний документ», де електронний доказ є поняттям значно ширшим на відміну від електронного документу, із чітко визначеними вимогами до форми та реквізитів такого.

2. Разом із тим, наявна судова практика Верховного Суду (постанова від 15 квітня 2021 року у справі № 910/8554/20) із протилежними висновками.

Зокрема, згідно обставин справи № 910/8554/20, пунктом 5.2 договору між сторонами було передбачено, що поставка товару проводиться протягом не більше 15 днів з дати відправлення заявки покупцем (структурний підрозділ «Служба закупівель і постачання» регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця»), електронна адреса покупця ([email protected]) на електронну адресу постачальника ([email protected]).

Тобто, сторонами було погоджено спосіб направлення заявки, проте, із пункту договору, на який посилається суд, не вбачається погодження форми заявки - електронний документ, обов’язковим реквізитом якого є електронний підпис.

Незважаючи на це, суд касаційної інстанції у цій справі дійшов висновків, що сторони погодили умови електронного документообігу, до яких застосовуються вимоги Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відтак – накладення електронного підпису є обов’язковим в даному випадку.

Детально ознайомившись із обставинами справи № 910/8554/20, слід звернути увагу саме на форму відправленої заявки – лист із електронної пошти на електронну пошту. Мається на увазі, що заявка (безпосередньо її текст) створена у електронній пошті, а не прикріплена до листа як окремий документ з всіма реквізитами та підписами.

Натомість, у справах, приклади яких наводились як протилежна позиція, до електронного листа було прикріплено документ – pdf-файл відсканованого паперового листа із підписом, печаткою та іншими необхідними реквізитами або без таких.

В свою чергу, на лист створений безпосередньо в електронній пошті (наприклад – пошта «Gmail»), накласти електронний підпис технічно неможливо. Можливо прикріпити файл – електронний документ, на який накладено електронний підпис з використанням відповідного програмного забезпечення або прикріпити підписаний у традиційний спосіб та відсканований файл.

Відтак, якщо сторони погодили договором можливість направлення документів із використанням електронної пошти, роздруківки листування (листів із додатками) будуть вважатись належними, достовірними та допустимими доказами у справі.

Натомість, якщо:

- сторонами було погоджено відправлення повідомлень безпосередньо із зазначеної в договорі електронної адреси однієї сторони на зазначену електронну адресу іншої сторони;

- такі повідомлення безпосередньо створені в електронній пошті та, із контексту договору, тягнуть за собою настання правових наслідків, -
суд може дійти висновків що сторони погодили застосування електронного документообігу у відносинах, які склались між ними.

Щодо скріншотів листування через соціальні мережі та месенджери

У справі № 201/6130/19 (постанова від 13 липня 2022 року) Касаційний цивільний суд Верховного Суду стосовно скріншотів листування у соціальній мережі «Вконтакте» зазначив: «оскільки в соціальних мережах може зареєструватися будь-яка людина і під будь-яким іменем, перевірити таку інформацію неможливо, а тому вона є недопустимим та неналежним доказом. Соціальна мережа «Вконтакте» на момент розгляду справи заборонена в Україні, сервери з інформацією недоступні, тому відсутня можливість встановити факт та час поширення інформації».

За аналогією, переписку із використанням інших соціальних мереж, які не заблоковані в Україні – «Фейсбук», «Інстаграм», і т.д., так само суд може не взяти до уваги, якщо факт належності сторінки конкретній особі заперечується такою особою.

Одночасно, такі скріншоти можуть бути враховані судом в підтвердження або спростування доводів сторони за умови наявності інших взаємодоповнюючих доказів та обставин. Наприклад, сторона прямо не заперечує факт належності їй відповідної сторінки, сторінка ведеться активно із зазначенням на такій різного роду контактних даних (зокрема – e-mail, номер телефону), фотографій, оригінал переписки оглянуто в судовому засіданні, заслухано показання свідка, тощо.

Те саме стосується і переписок із месенджерів - за сукупності певних обставин, а саме: відсутності фотографії профілю, заперечення здійснення вказаної переписки конкретною особою, необхідним є також подання інших доказів, які в своїй сукупності нададуть змогу ідентифікувати сторону листування.

Щодо огляду оригіналів електронних доказів

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5 ст. 96 ГПК України, ч. 5 ст. 99 КАС України, ч. 5 ст. 100 ЦПК України).

Таким чином, сторона, заперечуючи факт відповідного листування може витребувати оригінал доказу, в особи, яка має у своєму розпорядженні цей доказ.

Одночасно, якщо особа заперечує проти роздруківки листування як достовірного доказу, відтак – самого факту листування, проте, не заявляє клопотання про витребування оригіналу такого, - суд зазвичай враховує цю обставину та може дійти висновків про достовірність листування та такого доказу без огляду оригіналів.

Зокрема, згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Якщо доказом є переписка у месенджері, то пред’являється гаджет із якого здійснювалась така переписка або гаджет, на якому встановлено відповідний месенджер із прив’язкою до номеру телефону, з якого здійснювалась комунікація.

При цьому, сам телефон (зазвичай) може не вилучатись, - телефон може бути наданий для огляду в судовому засіданні.

До прикладу, під час судового розгляду справи № 911/312/22 стороною було повідомлено, що деякі із витребуваних судом оригіналів доказів відсутні, проте, директором відповідача може бути надано для огляду телефон із електронною перепискою без вилучення телефону (проти вилучення директор заперечував).

У справі № 991/2396/22 судом взято до уваги як докази роздруківки месенджера «WhatsApp», які були додатком до позовної заяви, оскільки свідок безпосередньо у судовому засіданні надав для огляду свій мобільний телефон із вмістом переписки між ним та відповідачем.
Так само, із допомогою телефону або іншого гаджету сторона справи може відкрити електронну пошту із якої здійснювалось листування та надати гаджет для огляду в судовому засіданні, без вилучення такого матеріального носія.

Зазначене узгоджується із встановленим порядком зберігання і повернення оригіналів електронних доказів - за клопотанням особи, яка надала суду оригінал електронного доказу на матеріальному носії, суд повертає такий матеріальний носій, на якому міститься оригінал доказу, цій особі після дослідження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили (ч. 2 ст. 97 ГПК України, ч. 2 ст. 101 ЦПК України, ч. 2 ст. 100 КАС України).

Отже, з огляду на зазначене, підхід до питання подання електронних доказів до суду, зокрема – паперових копій електронних доказів, повинен бути ґрунтовним, а формування правової позиції у справі - із врахуванням судової практики стосовно цього питання.