Витрати на правничу допомогу адвоката за практикою ЄСПЛ (КУпАП, КАС України)

Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Для визнання певного рішення незаконним в силу сьогоднішніх реалій необхідно звертатись до суду з відповідним позовом, для чого необхідно нести додаткові витрати на оплату праці юриста чи адвоката, з яких виключно останній може здійснювати представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення (ч.3 ст. 131^-2 Конституції україни). 

Відповідно до ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Чинні процесуальні кодекси України передбачають умови відшкодування стороні, на чию користь винесено рішення, витрат на професійну правничу допомогу, яка відповідно до  ст. 131^-2 Конституції україни надається виключно адвокатом.

Зазначені вимоги процесуальних законів кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Право на відшкодування судових витрат, пов’язаних із правничою допомогою, узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на відшкодування судових витрат (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01).

Тобто в разі звернення особи за захистом та/або представленням своїх прав та інтересів саме до адвоката, а не іншого спеціаліста в сфері юриспруденції, право на відшкодування відповідних  витрат гарантується Законом.

Але чи має таке право особа при оскарженні постанов посадової особи про накладення адміністративного стягнення, в т.ч. й за порушення ПДР України ?

Штрафи за вказані порушення є невеликими, переважна більшість з яких починається з суми 255 грн., у зв’язку із чим, на помилкову думку незаконно «звинуваченої» особи, вартість звернення за фаховою допомогою до адвоката для оскарження відповідної постанови поліцейського в судовому прорядку «виділки не варта», чим успішно й користуються співробітники поліції у гонитві за штучним збільшенням кількісних показників своєї службової діяльності.

Але така життєва позиція приречена на поразку, адже платники податків мають виконувати «правила та вимоги встановленого порядку», а ті, хто має слідкувати за його дотриманням – ні. … та й держава не повинна «грати в одні ворота».

Відповідно до додаткового рішення про розподіл судових витрат у адміністративній справі № 826/841/17,  винесеного Верховним Судом 05.09.2019, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Тобто стягнення витрат на правничу допомогу з суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або його службової особи, яка була відповідачем по справі є певним спонуканням для останньої діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено у ст. 19 Конституції України. 

КУпАП не врегульовано розподілу судових витрат під час оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, за п.3 ч.1 ст. 288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний у місті суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП, що відповідає вимогам п.1 ч.1 ст. 20 КАСУ, за якими  місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких належать в т.ч. й витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч.3 ст. 132 КАС України).

Витрати на професійну правничу допомогу регламентовано ст. 134 КАС України, відповідно до ч. 2 якої за результатами розгляду справи такі витрати на допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому за ч. 1 ст. 139 КАС України,  при задоволенні позову сторони, що не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Слід зауважити, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір таких витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються :

- до закінчення судових дебатів у справі;

- або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (абз. 3 ч. 7 ст. 139 КАС України).

Крім того, п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України встановлено, що  під час ухвалення рішення суд має  вирішити питання розподілу судових витрат, до яких згідно  п.1 ч.3 ст. 132 КАС України віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується й з вимогами п.2 ч.5 ст. 246 КАС України щодо обов’язковості зазначення у резолютивній частині рішення про розподіл судових витрат, а ч. 6 вказаної статті передбачає можливість призначення додаткового судового засідання для вирішення питання про судові витрати з визначенням дати, часу і місця його проведення; строку для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, а також доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

За ч.3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Таке відновлення, на мій погляд, неможливе без повернення грошових коштів, витрачених на «доведення» своєї невинуватості.

1. Що ж можливо віднести до витрат на правничу допомогу для цілей розподілу судових витрат?

З приводу зазначеного питання висловлювався Конституційний Суду України в рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, пунктом 3.2 якого передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За вимогами ч.3 ст. 134 КАС України до витрат на правничу допомогу адвоката віднесено гонорар адвоката за:

- представництво в суді

та

- іншу правничу допомогу.

Відповідно  ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Визначення адвоката міститься в п. 1 ст. 1 вказаного закону: адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За п.2 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до адвокатської діяльності віднесено  незалежну професійну діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, до яких п.6 ч.1 вказаної статті віднесено:

- надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань,

- надання правового супроводу діяльності клієнта

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Тлумачення  іншої правничої допомоги, пов’язаної зі справою наведено також у ч. 3 ст. 134 КАС України, за якою до такої також віднесено підготовку до її розгляду, збір доказів тощо.

Слід відмітити, що вказана стаття не містить вичерпного переліку дій адвоката, які можуть бути віднесені до інших видів правової допомоги, однак чітко визначає ознаку таких дій – пов’язаність зі справою, у зв’язку із чим, на мій погляд, до обсягу надання правової допомоги підлягає включенню  й надання інших послуг, обгрунтовано необхідних для представництва та захисту законних прав клієнта, таких як: відправка кореспонденції учасникам справи та/або  до суду, очікування початку судового засідання, адже належне і професійне представництво інтересів клієнта потребує від адвоката здійснення чималої кількості супроводжуючих дій - від відправки пошти до копіювання документів, а професійна правнича допомога є багатоаспектним та комплексним поняттям, яке не може обмежуватись лише виступами в судових дебатах та написанням процесуальних документів.

Однією з визначальних ознак надання правової допомоги, що закріплена у п.6 ч.1 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є її спрямованість на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Така спрямованість, була закріплена і в п.1 ч.9 ст. 139 КАС України, за якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує в т.ч. й безпосередню пов’язаність цих витрат з розглядом справи у суді. 

Отже, з викладеного слідує, що до професійної правничої допомоги, витрати на яку підлягають розподілу між сторонами в порядку встановленому Законом, може бути віднесено гонорар у формі винагороди адвоката за здійснення ним незалежної професійної діяльності, що може полягати у правовому супроводі діяльності клієнта, наданні йому правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань,  складенні заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, обґрунтовано необхідних для захисту та/чи представництва інтересів клієнта в суді в рамках розгляду певної справи.

2. Який розмір витрат на правничу допомогу підлягає включенню до судових витрат з наступним розподілом?

Це питання врегульовано ч. 3 ст. 134 КАС України, за якою розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються:

- згідно з умовами договору про надання правничої допомоги;

- та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

За ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 134 КАС України до витрат на професійну правничу допомогу віднесено також  розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.4 ст. 134 КАС України).

При цьому, за ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)  складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

Справи щодо порушення ПДР України, з точки зору розміру накладеного штрафу, що певним чином можливо розуміти як «ціну позову» при оскарженні постанови поліцейського, нібито не є складними та не мають особливого значення для клієнта. Проте для належного захисту його інтересів необхідно вивести так звану формулу «непорушення ПДР» або наявності обставин, що виключають відповідальність, що здебільшого є складнішим ніж навіть у кримінальному провадженні. Крім того, необхідно вибудовувати позицію захисту, яка має ґрунтуватися на самих вимогах ПДР України, які містять понад 500 вимог та норм, та процесуальних вимогах до складання певних доказів, тощо, у зв’язку із чим повні тексти рішення суду, зважаючи на складність справи, нерідко складаються з відстроченням.

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

Дії адвоката при здійсненні захисту особи у справах, пов’язаних із порушеннями ПДР, носитимуть здебільшого активний, а не пасивний характер: здобуття доказів, направлення адвокатських запитів, виїзд на місце «умовного правопорушення», витрачання часу на ознайомлення зі справою, підготовку до дослідження певних доказів у суді, складення необхідних заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, тощо, у зв’язку із чим обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт поза судовим засіданням може значно перевищувати. Професійна правнича допомога у вказаних справах є багатоаспектним та комплексним поняттям, яке не може обмежуватись лише виступами в судових дебатах та написанням процесуальних документів.

Щодо участі в судових засіданнях, то необхідно зазначити, що в разі перенесення останнього – це теж має враховуватись при визначенні розміру витрат на оплату послуг захисника, адже останній витрачає свій робочий час, іноді годинами очікуючи засідання…

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За так звану «ціну позову» мова йщла вище, але значення справи для сторони, за певних умов, може мати навіть вирішальне значення, особливо в розрізі професійної приналежності клієнта: державний службовець, співробітник правоохоронного органу чи прокуратури, а про самих суддів навіть не потрібно додатково щось роз’яснювати, адже в разі притягнення до адмінвідповідальності вказаної категорії громадян, поліція дуже гучно афішує про досягнення «шаленого успіху»…

Слід зазначити, що за вимогами ч.6 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, може бути зменшений судом лише за наявності клопотанням іншої сторони, за умови  недотримання вимог щодо співмірності, закріплених у ч.5 вказаної статті.

При цьому, обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (ч.7 ст. 134 КАС України), у зв’язку із чим, предметом дослідження при призначенні судом відшкодування вказаних  витрат, фактично будуть докази надання правничої допомоги на відповідну суму. 

3. Докази надання професійної правничої допомоги…

В першу чергу наголошую на вимогах пп.1 та 2 ч.3 ст.134 КАС України за якими розмір витрат на правничу дпомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги а також доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті клієнтом, що відповідає презумпції правомірності та принципу свободи договору, за яким момент оплати відповідних робіт та послуг може бути визначений з настанням відповідної події в майбутньому (набрання рішення суду законної сили, пред’явлення вимоги щодо сплати, тощо).

Крім того, за ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Така умова договору, як можливість встановлення у останньому можливості оплати наданих послуг адвоката в майбутньому кореспондується із принципом доступності до правосуддя, закріпленим в ст. 5 КАС України, за якою кожна особа має право на звернення до суду, а також забезпечує реалізацію конституційного права на правничу допомогу.

За ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Розгляд участі у розгляді справи відмінного – іншого фахівця у галузі права не розглядається, оскільки КАС України передбачено відшкодування витрат на правничу допомогу, що надаються виключно адвокатом.

За ч.2 вищезазначеної статті КУпАП повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.

Таким чином основоположними (первинними)  доказами надання професійної правничої допомоги є:

1. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

2. посвідчення адвоката;

3. витяг з Єдиного реєстру адвокатів України;

4. договір про надання правничої допомоги, із обов’язковим зазначенням номера постанови, що оскаржується та порядку визначення ціни, що сплачується або має бути сплачена (фіксована/погодинна);

6. документи на підтвердження оплати наданих послуг та виконаних робіт (квитанція від ________ № ___ про оплату послуг по рахунку №____ від _____. _____. 2019 року згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги №______ від ___.____. 2018 року у справі №   ___/___/___ на суму _____ грн.), якщо договором не передбачена їх оплата в майбутньому;

7. докази на підтвердження обсягу наданих послуг та виконаних робіт (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (акт виконаних робіт та їх прийняття) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги – ч.4 ст. 134 КАС України);

8. розрахунок вартості наданих послуг та виконаних робіт (розрахунок, ставки гонорару адвоката П.І.Б. від ___.___. 2019, рахунок, вимога щодо сплати, тощо…);

9. докази (обгрунтування) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи;

10. докази співмірності вартості наданої правничої допомоги (встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на певні юридичні послуги, в т.ч. й БВПД,службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, інформація щодо середньої заробітної плати регіону; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; обґрунтування через тривалість розгляду і складність справи, тощо).