Відсутність реєстраційних документів на спецтехніку

12 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/17590/18, адміністративне провадження №К/9901/27998/19, №К/9901/24951/19 (ЄДРСРУ № 85574992) досліджував питання щодо нарахування амортизаційних відрахувань та списання паливно-мастильних матеріалів при їх експлуатації.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, П(С)БО 7 «Основні засоби» та завищення витрат на збут на суму амортизаційних відрахувань (знос) по основним засобам у зв`язку з встановленням факту відсутності реєстраційних документів (свідоцтва про реєстрацію відповідної спецтехніки за позивачем, талони про проходження державного технічного огляду технологічного транспортного засобу), та відповідно експлуатації (використання) спецтехніки.

В даній справі факт введення в експлуатацію та використання платником вказаних навантажувачів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи, в ході перевірки не заперечувався.

Відповідно до підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин у перевіряємий період) до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у редакції чинній з 01 січня 2017 року визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Основними нормативними актами, що регламентують облік основних засобів та нематеріальних активів, а також їх відображення у бухгалтерському обліку або міжнародній фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 (далі - П(С)БО №7) та Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО №16) «Основні засоби» від 01 січня 2014 року (далі - П(С)БО №16).

Пунктом 7 П(С)БО №7 передбачено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8   Положення (стандарту) 7 (пункт 10 П(С)БО №7).

Об`єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій) (пункт 22 П(С)БО №7).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (пункт 23 П(С)БО №7).

(!!!) Нарахування амортизації проводиться щомісячно (пункт 29 П(С)БО №7).

Суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів (п.30 П(С)БО №7).

Верховний Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що порушення позивачем процедури реєстрації навантажувачів унеможливлює віднесення до витрат на експлуатацію (використання) транспортних засобів (спецтехніки), а тому висновок про неправомірне їх віднесення до складу витрат («витрати на збут»), що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, є безпідставним.

Крім того, перевірка та аналіз дотримання норм чинного законодавства при здійсненні відомчої реєстрації у Державній інспекції сільського господарства і проходженні технічного огляду спецтехніки (фронтальних навантажувачів) не належить до компетенції податкових органів, які згідно з підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Крім того, дотримання платником національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку при здійсненні амортизаційних відрахувань, тоді як посилання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства, зокрема того, що регулює відомчу реєстрацію і технічний огляд спецтехніки, не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про наявність податкового правопорушення.

ВИСНОВОК: Виходячи з аналізу наведених правових норм, Верховний Суд зазначає, що нарахування амортизаційних витрат на експлуатацію (використання) транспортних засобів (спецтехніки), пов`язане з їх використанням, а саме з зарахуванням на баланс підприємства на підставі документів, які свідчать про введення таких основних засобів в експлуатацію, а не з фактом їх державної реєстрації.