Застосування ст. 1212 ЦК України у договірних відносинах

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ст.1212 ЦК України регулює випадкинабуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметомрегулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини,які виникають у зв'язку з цим i які не врегульовані спеціальними інститутамицивільного права. Зобов'язання виникають за наявності трьох умов: 1) набуттяабо збереження майна; 2) набуття або збереження за рахунок іншої особи; 3)відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутністьположень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав,передбачених ст.11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань виступають: 1) набуття абозбереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2)шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхомзменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутністьправової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За положеннями ст.1212 ЦК України особа, яка набула майноабо зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньоїправової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернутипотерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава,на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуютьсянезалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна булорезультатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідкомподії. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) поверненнявиконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужогонезаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін узобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно абозберегла його у себе за рахунок іншої особи.

ВАЖЛИВО: Аналіз указаної норми права дає підстави длявисновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти:1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постановіВерховного суду України від 07.06.2017 р по справі № 923/1233/15,(ЄДРСРУ № 67288523).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такийперехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямійвказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту.Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченоюзаконом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим бездостатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільнимзаконодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiднихправовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема,унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбаченіч.2 ст.11 ЦК України.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосуванняінституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах,або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороніна пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностiтакого виконання.

(!!!) Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, іншихосіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правовапідстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена,припинена або була відсутня взагалі.

 Такий правовий висновок викладено у постановіВерховного Суду України від 02 жовтня 2013 року в справі №6-88цс13 та від 24 вересня 2014 року № 6-122цс14 які відповідно до ст. 360-7 ЦПКУкраїни є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа,яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньоїправової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особазобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте,згодом відпала.

В той же час зазначена норма закону застосовується лише втих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої неможе бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту, зокрема, уразі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніхправових підстав, а, отже, договірний характер правовідносин виключаєможливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексуУкраїни.

Таким чином, наявність між сторонами зобов’язальнихправовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого задоговором, виключає можливість пред’явлення позову в порядку ст. 1212 ЦКУкраїни. В такому випадку права осіб, які перебувають у зобов’язальнихвідносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інститутузобов’язального права.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України упостанові від 23 березня 2016 р. у справі N 6-2978цс15, атакож у постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 р. у справі №3-11гс15, від 25 березня 2015 р. у справі №3-5гс15, від 22.01.2013 р. №5006/18/13/2012,  від 24.09.2014 р. у справі №6-122цс14, у  постановах Вищогогосподарського суду України від 2 липня 2012 року у справі №5006/18/13/2012, від 15.03.2017 р. у справі №910/10308/15.

Більше того, приписами ст. 1212 ЦК України передбаченоповернення майна, однак дананорма не встановлює обставин, які можуть бути підставою для визнання запозивачем права власності на майно.

Відповідно до вимог ст.111-28 ГПК України  рішенняВерховного Суду України є обов’язковими для всіх судів України.