Право податкового органу оскаржувати ухвали у справі про банкрутство

СУД: податковий (фіскальний) орган є «учасником» у справі про банкрутство і має право оскаржувати ухвали місцевого господарського суду, навіть якщо не звернувся з грошовими вимогами до боржника у порядку та в межах строку передбаченим Законом.

СУД: податковий (фіскальний) орган є «учасником» у справі пробанкрутство і має право оскаржувати ухвали місцевого господарського суду,навіть якщо не звернувся з грошовими вимогами до боржника у порядку та в межахстроку передбаченим Законом.

Необхідно вказати, щоспеціальні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника абовизнання його банкрутом» передбачають перелік судових рішень,  щопідлягають апеляційному та  касаційному оскарженню і якийє вичерпним, а тому подання скарг на інші судові рішення (тобто незазначені у цьому переліку) виключають можливість здійснення провадження затакими скаргами.

Такі ж правові висновкивикладено у постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2015року у справі № 916/2019/13, від 27 січня 2016 року у справі № Б11/009-12, від25 травня 2016 року у справі № 17-7/355-10-3625 та від 23 грудня 2015 року усправі № 903/33/15.

Забезпечуючи єдністьсудової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата угосподарських справах Верховного Суду України розглядаючи справу № 903/623/13 (№ 62192009) та приймаючи постанову від 19.10.2016 р. виходила із такого.

За змістом положеньстатті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод усудовому порядку.

Стаття 129 ОсновногоЗакону серед основних засад судочинства визначає забезпечення апеляційного такасаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справиупродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленимзаконом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеруабо встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінальногообвинувачення.

Європейський суд з правлюдини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленогозаконом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але йдотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні усправі «Zand v. Austria» висловлено думку, що термін «судом, встановленимзаконом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційнуструктуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певнихкатегорій судів […]».

Згідно зі статтею 8Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом», якою визначено особливості оскарження судових рішень у процедурібанкрутства, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство занаслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а такожпостанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедуриможуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальнимкодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

ВАЖЛИВО: Між тим, фундаментальнимаспектом також є те, що  згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвалимісцевого господарського суду можутьподавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначеніу цьому Кодексі та Законі про банкрутство. Відтак, в силуособливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК), коло осіб, які мають правооскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавствомзвужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручанняінших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства (Постанова Вищогогосподарського суду України від 11.05.2016 року у справі № 927/84/16).

Зазначена нормакореспондується з положеннями статті 41 ГПК України, якою встановлено, щогосподарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження,передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених ЗакономУкраїни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом».

Так, ст. 1 Законувказує, що сторониу справі про банкрутство -конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасникиу справі про банкрутство -сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна,керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управлятимайном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майнаУкраїни, представник органу місцевого самоврядування, представник працівниківборжника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, атакож у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь упровадженні у справі про банкрутство.

В свою чергу, 07.02.2017 р.  Вищийгосподарський суд України розглядаючи справу № 904/7202/16, ЄДРСРУ № 64621144 розширив коло учасників,які мають право оскаржити ухвали місцевого господарського суду.

Зокрема, ВГСУ вказав, щовідповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи,особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання проїх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішеннямісцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевогогосподарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішеннягосподарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

За п. 10. ч. 1 ст. 106ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бутиоскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема,у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбаченихЗаконом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанняйого банкрутом".

Провадження по данійсправі щодо банкрутство  ТОВ "ХХХ" здійснюється за ЗакономУкраїни "Про відновлення платоспроможності боржника або  визнанняйого банкрутом", в редакції чинній після 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанняйого банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодоякого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимогкредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цимЗаконом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія)зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справипро банкрутство такої юридичної особи.

ВАЖЛИВО: Обов'язковою умовоюзвернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутствоє дотриманняборжником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавстваУкраїни.

Відповідно до ч.7 ст.111ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутностізаборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язковедержавне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України,фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечуєсвоєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондівсоціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), утому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податковогообліку.

До моменту затвердженняліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органамдоходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхуваннязвітність за останній звітний період.

Статтею 78 ПодатковогоКодексу України, передбачено порядок проведення документальних позаплановихперевірок, зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 документальна позаплановаперевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи(крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльностіфізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чивідокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії,організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платникаподатків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

ВИСНОВОК СУДУ: Відтак, враховуючи положеннянаведених вище  норм та з урахуванням  особливостей процедурибанкрутства  в порядку ст. 95 Закону України "Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Державнаподаткова інспекція має також правовий статусконтролюючого органу, і є учасником даної справи про банкрутство, незважаючи нате, що не зверталась з грошовими вимогами до боржника.