Стягнути заборгованість з бюджетної установи: місія до виконання

Вищий господарський суд України, розглядаючисправу № 910/28374/15, щодо стягнення з замовника заборгованості  за виконану роботу (договір підряду збюджетною установою) постановою від 02 серпня 2016 року, залишаючи без змінрішення попередніх судових інстанцій, підтвердив, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відвідповідальності за порушення зобов'язання.

Так, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язківє, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільногокодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передатимайно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися відпевної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання йогообов'язку.

Частина 1 ст. 853 Цивільного кодексу Українивстановлює, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядникомвідповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених уроботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про нихпідрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право уподальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконанійроботі.

Згідно з  п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України,строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договоріпідряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексуУкраїни якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботиабо окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовленуціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чиномі в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає засвоїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання абоодностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановленодоговором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чиномвідповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільногозаконодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаївділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другоїсторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В свою чергу, порушення зобов'язань єпідставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,іншими законами та договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦКУкраїни).

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язанняприпиняється виконанням, проведеним належним чином, а відповідно до ст.629 ЦКУкраїни договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.2 ст.218 ГК України відсутністьу боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентамиправопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільненняборжника від господарсько-правової відповідальності.

Окремо необхідно вказати, що у п. 5  Оглядового листа Вищого господарського судуУкраїни від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів,пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих укасаційному порядку Вищим господарським судом України)» йде посилання також йна відповідну судову  практикуЄвропейського суду з прав людини по цій категорії відносин.

Зокрема п. 42 рішення Європейського суду зправ людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (ЗаяваN 70297/01) від 18.10.2005  р.передбачено, що Високий Суд погоджується, що  асигнування  для виплати державою боргів з державногобюджету  можуть  викликати певну  затримку  у виконанні рішень   судів (див.  вищезазначене  Voytenko judgment ( 980_223 ),  параграф  42), однак відсутність бюджетних коштів не єпідставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (п. 48Рішення).

Аналогічна правова позиція викладена впостанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та постановіВищого господарського суду України від 19.11.2012 у справі № 5015/166/12).

P.s. Разом з цим необхідно вказати, що колегіяВищого адміністративного суду України, приймаючи Ухвалу від 04.02.2016 року посправі № К/800/44985/15, зробила «революційний крок» відступивши від судовоїпрактики Верховного суду України і прийняла рішення на користь платникаподатку, встановивши що останній має право на одержання бюджетноїзаборгованості, а ефективним способом захисту порушених прав є стягнення збюджету відповідних коштів.

Колегія суддів також зазначила, що надаючиправову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й найого ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахалпроти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, щозгадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби дляздійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того,яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» урозумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права іодержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводятьбезпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації,не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.