Хто насправді виграє від виборів в Україні та які сили прагнуть повернутися до влади – розбираємося у політичних іграх, олігархічному впливі та міжнародних інтересах.
Питання проведення виборів в Україні під час війни перетворилося на одну з найбільш дискусійних тем як у внутрішньополітичному просторі, так і на міжнародному рівні. Конституція України чітко визначає терміни повноважень президента та парламенту, проте водночас встановлює обмеження щодо проведення виборів у період воєнного стану. Це створює правовий вакуум, у якому держава опинилася через тривале військове протистояння.
З одного боку, згідно з українським законодавством, вибори під час дії воєнного стану є неможливими. З іншого боку, європейські партнери та США все активніше порушують питання виборчого процесу, наполягаючи на необхідності "демократичної легітимації влади" навіть в умовах збройного конфлікту, оскільки їм потрібна "маріонетка, яка підпише все, що завгодно". Чи існує спосіб вирішити цю дилему без шкоди для суверенітету та стабільності держави?
Українська політика нагадує складну шахову партію, де кожен хід ретельно прораховується, а ставки надзвичайно високі. Вибори — це не лише механізм демократичного волевиявлення, але й арена, де зіштовхуються інтереси різних гравців. Хто ж насправді виграє від проведення виборів у нинішніх умовах? І які сили прагнуть повернутися до керма держави?
Якщо ваші друзі переконують вас в необхідності переговорів з вашими ворогами - значить зрадники вже про все домовились
Аль Капоне
Старі обличчя в нових масках: Реваншизм колишніх еліт
Після Революції Гідності багато представників попередньої влади втратили свої позиції. Однак, як показує практика, політичні еліти рідко зникають безслідно. Вони адаптуються, змінюють риторику та намагаються повернутися до влади під новими прапорами. Їхній інтерес у проведенні виборів очевидний: використати демократичні процеси для легітимізації свого реваншу. Очевидно, що стара влада намагається повернутися до керма, використовуючи сучасні технології та інформаційні маніпуляції.
В умовах війни, коли суспільство розділене та вразливе, такі спроби стають особливо небезпечними. Стара влада може використовувати патріотичні гасла, обіцяти швидке завершення конфлікту або звинувачувати чинну владу у всіх негараздах.
Інформаційні війни: армії ботів та фейкові новини
Сучасні технології надають безпрецедентні можливості для впливу на громадську думку. Сотні тисяч ботів працюють над відбілюванням репутації старої влади в соціальних мережах, поширюючи потрібні коментарі та створюючи ілюзію масової підтримки окремих її представників. Автоматизовані системи генерують негативні пости та коментарі, спрямовані на дискредитацію чинної влади. Зацікавлені та проплачені блогери на YouTube та інших платформах поширюють маніпулятивний контент, вводячи громадян в оману.
Звісно, наша країна не одинока в цьому. Наприклад, в засобах массової інформації достатньо данних про те, що під час президентських виборів у США 2016 року було зафіксовано масштабне втручання через соціальні мережі та фейкові новини. Розслідування показали, що іноземні агенти використовували ботоферми та фейкові акаунти для впливу на виборців. Це підкреслює важливість кібербезпеки та інформаційної гігієни під час виборчих процесів, особливо у воєнний час.
Чинній владі необхідно вже зараз вдосконалювати законодавство щодо кібербезпеки, відповідальності за поширення фейкової інформації та втручання у виборчі процеси. Міжнародні інституції, такі як Європейський суд з прав людини, неодноразово розглядали справи, пов'язані з виборчими маніпуляціями та свободою слова, встановлюючи баланс між правом на інформацію та захистом демократії.
Шляхи вирішення: як протистояти маніпуляціям
Для протидії інформаційним маніпуляціям необхідно:
Підвищувати медіаграмотність громадян: освітні програми та кампанії з медіаграмотності допоможуть людям критично оцінювати інформацію та розпізнавати фейки.
Посилювати кібербезпеку: інвестування в технології та фахівців з кібербезпеки дозволить виявляти та нейтралізувати ботоферми та інші загрози.
Вдосконалювати законодавство: створення чітких правових механізмів для притягнення до відповідальності за інформаційні маніпуляції та втручання у виборчі процеси.
Співпрацювати з міжнародними партнерами: обмін досвідом та координація зусиль з іншими країнами та міжнародними організаціями допоможуть ефективніше протидіяти глобальним загрозам.
Демократія у надзвичайних умовах: баланс між стабільністю та легітимністю
Вибори — це не лише механізм зміни влади, але й відображення зрілості суспільства. Від того, наскільки ми усвідомлюємо інтереси різних гравців та розуміємо наслідки свого вибору, залежить майбутнє нашої країни. Тож, хто насправді виграє від виборів в Україні?
Воєнний стан ставить перед державою складні виклики, зокрема й питання легітимності влади.
Конституційні обмеження та можливості
Конституція України чітко окреслює рамки проведення виборів під час воєнного стану. Згідно з частиною 4 статті 83, вибори народних депутатів не можуть проводитися під час дії воєнного стану, а їхні повноваження продовжуються до першого засідання новообраної Верховної Ради після його завершення. Це положення гарантує стабільність законодавчої влади в кризові періоди.
Водночас, частина 2 статті 157 Конституції забороняє внесення змін до цих положень в умовах воєнного або надзвичайного стану, що унеможливлює легітимне коригування виборчого процесу під час війни.
Законодавчі обмеження та їхній вплив
Закон України "Про правовий режим воєнного стану" (стаття 19) забороняє проведення виборів Президента, Верховної Ради, Верховної Ради АРК та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану. Ці обмеження спрямовані на забезпечення стабільності державного управління та уникнення додаткових ризиків у період військової агресії.
Вакантні місця у Верховній Раді: проблема представництва
До початку повномасштабного вторгнення у Верховній Раді було 27 вакантних місць через окупацію мажоритарних округів. Згодом ця цифра зросла через перехід депутатів на державну службу, втрату громадянства та інші причини. Станом на 26 листопада 2024 року, парламент налічував 400 депутатів із 450 можливих. Це викликає питання щодо повноти представництва та легітимності прийнятих рішень.
Можливість проведення виборів: теоретичні аспекти
Хоча законодавство забороняє проведення виборів під час воєнного стану, теоретично існує можливість внесення змін до відповідних законів для організації виборів Президента або місцевих рад. Однак такі зміни можуть бути оскаржені з точки зору конституційності, оскільки стаття 64 Конституції не включає виборчі права до переліку тих, які не можуть бути обмежені під час воєнного або надзвичайного стану.
Але чи є цей механізм достатнім для збереження демократії? Чи не створює він ризик узурпації влади?
Старі обличчя в нових масках: Реваншизм колишніх еліт
Після Революції Гідності багато представників попередньої влади втратили свої позиції. Однак, як показує практика, політичні еліти рідко зникають безслідно. Вони адаптуються, змінюють риторику та намагаються повернутися до влади під новими прапорами. Їхній інтерес у проведенні виборів очевидний: використати демократичні процеси для легітимізації свого реваншу.
Олігархічний вплив: Гра за лаштунками
Українські олігархи традиційно мають значний вплив на політичні процеси. Вибори для них — це можливість просунути лояльних кандидатів, забезпечити збереження своїх економічних інтересів та уникнути потенційних загроз. Фінансуючи виборчі кампанії, вони фактично інвестують у своє майбутнє, очікуючи відповідної віддачі у вигляді політичних рішень на свою користь.
Зовнішні гравці: геополітичні інтереси на українському полі
Не можна ігнорувати інтереси зовнішніх сил, які прагнуть вплинути на українські вибори. Для деяких країн Україна є ключовим елементом у геополітичній грі. Підтримуючи певні політичні сили або втручаючись у виборчий процес, вони намагаються забезпечити реалізацію власних стратегічних цілей.
Історичний та міжнародний досвід: як діють інші держави
У світовій практиці воєнний стан завжди супроводжувався певними обмеженнями політичних прав громадян, зокрема виборчих процесів. Наприклад, під час Другої світової війни у Великій Британії парламент продовжив свої повноваження без проведення виборів аж до 1945 року. Аналогічна ситуація спостерігалася у США під час громадянської війни, коли адміністрація Лінкольна відстрочила низку демократичних процедур, обґрунтовуючи це загрозою національній безпеці.
Ближчими до нас у часі є випадки в Ізраїлі, який неодноразово відкладав вибори в періоди активних військових конфліктів, та у Франції під час Алжирської війни (1954–1962). Ці країни посилювали виконавчу владу в кризові моменти, але водночас передбачали механізми відновлення демократії після завершення загрози.
Проте варто враховувати, що особливості ведення війни у XXI столітті значно відрізняються від конфліктів минулих століть. Україна стикається з масованими ракетними ударами, окупацією частини територій та мільйонами внутрішньо переміщених осіб. Проведення виборів в таких умовах породжує серйозні ризики для безпеки виборців та демократичних процедур.
У світовій практиці існують приклади проведення виборів під час конфліктів. Наприклад, у 2004 році в Іраку відбулися вибори навіть за умов активних бойових дій. Проте це супроводжувалося значними безпековими ризиками та низькою явкою виборців.
В Афганістані у 2014 році також проводилися президентські вибори під час конфлікту, що призвело до численних атак на виборчі дільниці та сумнівів щодо легітимності результатів.
Ці приклади демонструють, що проведення виборів під час війни можливе, але супроводжується значними викликами та ризиками для демократичного процесу.
Ризики та виклики проведення виборів під час війни
Проведення виборів під час воєнного стану несе низку ризиків:
Безпека: Забезпечення безпеки виборців та членів виборчих комісій є надзвичайно складним завданням в умовах постійних обстрілів та військових дій.
Переміщення населення: Масові внутрішні та зовнішні переміщення громадян ускладнюють актуалізацію Державного реєстру виборців, що може призвести до виключення значної частини населення з виборчого процесу.
Фінансові витрати: Проведення виборів потребує значних фінансових ресурсів. Для прикладу, вибори 2019 року коштували державному бюджету майже 2 млрд грн, а президентські — 2,3 млрд грн. В умовах війни такі витрати можуть бути непосильними для економіки.
Політична стабільність: Вибори під час війни можуть призвести до внутрішньополітичних конфліктів та посилення популістських настроїв, що негативно вплине на єдність країни.
Юридична природа продовження повноважень влади
Конституція України містить чітку норму про продовження повноважень органів влади під час воєнного стану, що є своєрідною гарантією безперервності державного управління. Проте з юридичної точки зору ця норма не є абсолютно універсальною. Наприклад, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що навіть в умовах надзвичайного стану обмеження демократичних процесів має бути пропорційним та тимчасовим.
У рішенні "Греція проти Данії" ЄСПЛ підкреслив, що продовження термінів повноважень державних органів у надзвичайних ситуаціях не може бути безстроковим і має базуватися на чітких критеріях необхідності та пропорційності. Це означає, що механізм автоматичного продовження повноважень не повинен використовуватися як привід для уникнення виборів без достатніх підстав.
Виклики для України: як не перейти межу
Україна, перебуваючи у стані війни, не може дозволити собі політичний хаос, викликаний виборчими кампаніями в умовах воєнних дій. Проте одночасно з цим існує ризик, що затяжне відкладення виборів підірве довіру громадян до влади та призведе до внутрішньополітичної нестабільності.
Одним із можливих шляхів вирішення цієї дилеми є запровадження механізму тимчасового народного контролю над владою через спеціальні парламентські комітети чи незалежні спостережні ради. Такий підхід використовується в Німеччині, де у періоди кризи функції контролю тимчасово покладаються на спеціальні комісії.
Інший варіант – ухвалення закону про вибори в особливий період, що передбачатиме механізми безпечного голосування. Наприклад, у Грузії під час військових конфліктів впроваджувалася система дистанційного голосування для військовослужбовців.
При цьому слід враховувати, що міжнародні партнери, зокрема США, висловлюють побажання щодо проведення виборів в Україні після припинення вогню, можливо, навіть до кінця поточного року. Такі заяви викликають низку запитань: наскільки реалістично організувати виборчий процес у країні, що досі переживає наслідки війни? Чи будуть ці вибори справедливими і безпечними? Чи не стануть вони політичним інструментом для зовнішнього впливу?
Очевидно що й міжнародні партнери України, зокрема США, зацікавлені у збереженні демократичного іміджу країни. Однак необхідно розуміти, що вибори, проведені поспіхом, можуть стати не символом демократії, а навпаки — причиною делегітимізації влади в очах суспільства.
Шляхи вирішення: компроміс між правом і безпекою
Відтермінування виборів до стабілізації ситуації. Це відповідає нормам українського законодавства та дозволяє уникнути хаосу.
Підготовка до дистанційного голосування для громадян за кордоном. Такі механізми працюють у багатьох країнах і можуть бути впроваджені за умови достатнього фінансування та технічного забезпечення.
Розгляд питання проведення виборів у форматі обмеженого виборчого процесу. Наприклад, голосування може відбутися у тих регіонах, де можливо забезпечити безпеку та контроль за демократичністю процесу.
"Сильний лідер не потребує схвалення натовпу. Він веде за собою тих, хто готовий йти, незалежно від того, чи подобається це іншим."
— Джон Максвелл (John C. Maxwell), відомий автор і експерт у сфері лідерства.
Висновки: шлях до демократичного виходу з кризи
Досвід інших країн показує, що повернення колишніх еліт до влади — не унікальне явище. Наприклад, в Італії Сільвіо Берлусконі неодноразово повертався на політичну арену, незважаючи на численні скандали. У Південній Кореї колишні президенти також намагалися відновити свій вплив після відставки. Ці приклади свідчать про те, що політична пам'ять суспільства часто коротка, а обіцянки швидких змін можуть затьмарити минулі провини.
Продовження повноважень влади в умовах війни – це вимушений захід, але не абсолютний індульгенція для політиків. Для збереження довіри суспільства необхідно вже зараз закладати механізми плавного повернення до нормального демократичного процесу. Це може бути шляхом впровадження тимчасового громадського контролю, запровадження спеціальних виборчих процедур або чітких юридичних обмежень на термін продовження повноважень.
Щоб уникнути повторення помилок минулого, необхідно зміцнювати інститути демократії та верховенства права. Стара влада та її інформаційні армії намагаються маніпулювати нашою свідомістю, але разом ми можемо протистояти цим загрозам. Прозорість виборчого процесу, незалежність судової системи та свобода ЗМІ — ключові елементи, які можуть забезпечити справедливі вибори. Крім того, важливо підвищувати політичну культуру громадян, сприяючи критичному мисленню та усвідомленому вибору.
Зрештою, головне завдання демократичної держави в умовах війни – не лише вижити, а й залишитися демократичною. І тут важливо знайти баланс між необхідністю стабільності та повагою до принципів народовладдя.
