Відповідальна влада, якщо їй вже так кортить розводити сили, мусила б організувати евакуацію своїх громадян з наданням їм житла в іншому регіоні України
Міністр оборони Загороднюк, заявив що в Золотому планується створити координаційний центр, який буде підпорядкований місцевій адміністрації і координувати дії представників ЗСУ, Нацполіції та інших структур аби захистити мешканців, що залишаться за позиціями відведених ЗСУ. Заступник голови нацполіції Троян додав, що поліція, мовляв, продовжить нести службу в тих населених пунктах де відбувається розведення військ – вона буде реагувати на дзвінки з тієї території. Мовляв, під Станицею Луганською біля 70 будинків вже знаходяться в «сірій зоні» між розведеними військами – і все гаразд.
Не знаю як вас, а мене такі заяви просто збурили. Чому? Та тому що по-факту українське керівництво своїх громадян свідомо залишає в зоні підвищеної небезпеки. Просто поставлю кілька питань.
В районі Золотого за зоною відведення українських військ будуть залишені 122 будинки. На порядку денному питання – яка вірогідність приходу в район тих будинків ДРГ терористів ДНР/ЛНР? Відповідь – або прийде, або ні. Але як показує практика 2016 р. – приходять і нічим хорошим це не закінчується.
Чи буде серед цих залишених будинків опорний пункт поліції? Уявимо що буде. Наступне питання – в яких умовах він існуватиме? У вигляді блок-посту за околицею? Неодноразово побувавши в АТО, я чудово знаю різницю між поліцейським біля фронту і поліцейським у Києві. І от саме тому, я переконаний, жоден поліцейський в здоровому глузді просто в хаті з вікнами там не залишиться. Тому що поліцейські які лишаються в таких умовах поділяються на тих хто починає працювати на терористів – і на мертвих. Людина не може перебувати в бронику і з автоматом перманентно. Й відтак вирогідність потрапити в пазурі ДРГ зростає неймовірно. Іншими словами, постійно перебувати серед тих хат не буде ніхто, а укріплений опорний пункт поліції нічим не відрізнятиметься від аналогічного армійського – і тоді про яке відведення ітиметься? На це погодиться Москва?
Але ж поліція виїжджатиме на дзвінки – каже нам пан-міністр. Доречне питання – на чому виїжджатиме, і з якою швидкістю? На незахищеному джипі? Тоді ми гарантовано матимемо загиблих поліцейських. На кількох БТРах? І кого вона застане серед хат? Лише постраждалих від ДРГ? І ще питання – а що станеться з людиною в сірій зоні, яка побачивши ДРГ або снайпера терористів подзвонить українській поліції? І головне, хто після пари відвідувань тих хат ДРГ терористів стане для мешканців тих хат владою, українська поліція чи банди ДНР/ЛНР? Що робитимуть ті люди, кликатимуть на допомогу – чи виживатимуть? І що робити ЗСУ, якщо снайпер палитиме по них з цивільних будинків, або якщо серед будинків почне працювати міномет? Відповідей нема.
Але ж під Станицею Луганською ніяких інцидентів нема – скажете ви. Відповім – це поліція і ОБСЄ не знають про інциденти. Ми не знаємо хто приходить до тих людей і про що з ними балакає. Знаєте, Чорнобильська АЕС цілком задовільно працювала багато років і робота на ній та життя у Прип’яті були неймовірно престижні. Чи була ЧАЕС безпечною? Відповідь – 26 квітня 1986 р. Якщо за місяць під Станицею або біля Золотого станеться кривава драма, хто за це відповідатиме? Хто буде винний?
Відповідь – винною буде чинна українська влада. Відповідальна влада, якщо їй вже так кортить розводити сили, мусила б організувати евакуацію своїх громадян з наданням їм житла в іншому регіоні України. Або – запропонувати їм від евакуації відмовитися – після пояснення всієї міри загрози і під підпис. Так, як це зробили фіни у 1940 р. зі своїми громадянами у на-а-а-а-абагато більшій кількості.
Але наше керівництво цього не робить. Воно всій країні розповідає казочки про координаційні центри і про поліцію яка «реагуватиме». Оце – справжнє ставлення ЗЕкоманди до життя людей, і справжня ціна всім її просторікуванням про «припинити війну, аби люди не гинули». Тому що протягом всієї історії людства більшість намагань бігати від війни закінчувалися лише великою кров’ю.
