Однією з проблем інвестиційного клімату країни, простоти та стабільності ведення бізнесу в українських реаліях є постійний пресинг з боку правоохоронних органів.
Однією з проблем інвестиційного клімату країни, простотита стабільності ведення бізнесу в українських реаліях є постійний пресинг збоку правоохоронних органів.
Проблема набулатакого масштабу, що європейські сусіди спонукали український уряд до відкритогодіалогу з правоохоронними органами та спробам, скоріше морально вплинути наситуацію з блокуванням бізнесу, про що неодноразово зазначав сам прем’єрміністр України – В. Гройсман.
Мова йдепро тотальне застосування інструментів кримінально-процесуального впливу набізнес, з метою отримання власних дивідендів з чиєїсь господарської діяльності.До таких інструментів належать: обшуки, арешти, допити, обрання запобіжнихзаходів та багато іншого. Комплекс таких інструментів направлений на підприємство,за короткий період повністю блокує бізнес, створює фінансові проблеми тазагрожує репутації компанії.
Хочуприділити окрему увагу доволі дієвому механізму тиску, як арешт грошових коштів,що знаходяться на банківському рахунку підприємства.
Метоюзастосування такого заходу забезпечення є:
1. Збереження речових доказів;
2. Спеціальна конфіскація;
3. Конфіскація майна як виду покарання або заходукримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінальногоправопорушення (цивільній позов) чи стягнення з юридичної особи отриманоїнеправомірної вигоди.
Останнімчасом набула практика органів досудового розслідування, що використовують арештгрошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку, а саме, з метоюзбереження речових доказів.
Розглянемо типовий випадок.
В провадженні слідчогознаходиться кримінальне провадження за ознаками скоєння кримінальногоправопорушення, передбаченого ст.ст. 212 та 205 КК України, а саме: «Ухиленнявід сплати податків, зборів (обов’язкових платежів» та «Фіктивнепідприємництво».
Кримінальнепровадження фактично здійснюється відносно юридичних осіб «А» та «Б», які надумку слідчого є «конвертаційним центром», організованими невстановленимиособами.
Слідчий звертаєтьсядо суду з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться,як не дивно, на банківському рахунку та належать ТОВ «В» юридична особа, щожодним чином не має зв’язків та відношення до кримінального провадження та єцілком реальним підприємством з існуючою матеріальною базою, працівниками,зобов’язаннями перед своїми контрагентами.
Своє клопотанняслідчий обґрунтовує тим, що контрагентомТОВ «А» (відносно якого фактично здійснюється досудове розслідування) мало відносини з ТОВ «Г», яке в свою чергу єконтрагентом ТОВ «В».
Крім того, прокурором винесена постанова провизнання вказаних грошових коштів речовими доказами, тому, з метою збереженняречових доказів суд має накласти на них арешт.
Суд,поверхнево розглянувши клопотання про накладення арешту, без виклику представниківТОВ «В», приходить до висновку про наявність всіх підстав для накладення арештуна грошові кошти, з метою збереження в якості речових доказів.
На підставірозгляду суд приймає рішення, яким накладає арешт на грошові кошти ТОВ «В», щознаходяться на банківському рахунку, зметою їх збереження в якості речових доказів та направляє ухвалу для виконанняу відповідний банк.
Організаціянакладення арешту на грошові кошти займає у слідчого біля декількох днів,скасування арешту та розблокування банківського рахунку для здійсненнявидаткових операцій на практиці вимагає значно більше часу та залучення профільнихспеціалістів в сфері кримінально-процесуального права.
Враховуючиусталену практику з цього питання, необхідно зазначити про типові помилкинакладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку,саме з метою їх збереження в якості речових доказів.
По-перше, необхідно розібратися в поняттях. Відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність», банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуютьсявласні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентівта які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківськихплатіжних інструментів.
Звідсислідує висновок про те, що банківський рахунок використовується лише для облікугрошових коштів, а не їх фактичного збереження. Тобто, банківський рахунокмістить лише числові відомості про кількість грошових коштів.
Натомість, КПК України прямо передбачено, що речовимидоказами визнаються лише матеріальні об’єкти, в тому числі, грошові кошти, якіможуть належати до матеріальних об’єктів, наприклад, у вигляді грошовихбанкнот/купюр, які є матеріальними об’єктами.
Але, грошові коштина банківському рахунку представляють собою комп’ютерний код, що в силуприроди, відносить їх до нематеріальних об’єктів. Як наслідок грошові кошти набанківському рахунку не відповідають обов’язковій ознаці передбаченій дляречового доказу, а саме, матеріальність.
По-друге, іншою ознакою,якою повинні бути наділені речові докази – це можливість збереження на собі слідів або відомостей, які можуть бути використані як доказ фактучи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Грошові кошти на банківськомурахунку, що належать до нематеріального світу (у вигляді комп’ютерного коду), всилу своєї природи не можуть на собі зберегти сліди або відомості прообставини, що встановлюються під час кримінального провадження, як наслідок неможуть бути речовими доказами.
По-третє, враховуючи типовікримінальні правопорушення, які розслідуються органами досудового слідства:«Фіктивне підприємництво» та «Ухилення від сплати податків, зборів(обов’язкових платежів) - грошові кошти також не можуть бути і об’єктом кримінальногоправопорушення, тобто не відповідають і даній ознаці речових доказів.
За ст.205 КК України об’єктом кримінального правопорушення є встановленийзаконодавством порядок здійснення підприємницької діяльності. За ст. 212 ККУкраїни, є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних іфізичних осіб.
Тобто в обохвипадках безпосереднім об’єктом є встановлений законом порядок, а не грошовікошти, які є об’єктом для інших кримінальних правопорушень, наприклад крадіжка,грабіж, розбій.
Вчетверте, окремої уваги заслуговуєпрактика винесення постанов прокурора про визнання грошових коштів на банківськомурахунку речовими доказами, які долучаються до клопотань про накладення арешту.
Для винесенняпостанови про визнання об’єктів речовими доказами, останні повинні бутиоглянуті, тобто, як мінімум мають бути в розпорядженні прокурора.
Варто зазначити, щоречові докази можуть з’явитися в розпорядженні прокурора, слідчого двомашляхами, а саме: при їх вилучені або отриманні в результаті добровільноїпередачі.
Однак з практичноїточки зору, така подія не може відбутися з огляду на те, що нематеріальні,безготівкові грошові кошти не можуть бути ні вилучені, ні добровільно передані.
Тим не менш, наявністьтаких «протипоказань» не зупиняє слідчих в намірах арештувати все підряд, невдаючись до моральних сумнівів, щодо можливого обмеження чиїхось прав.
Підсумовуючи, можнаконстатувати про зловживання службовим становищем з боку правоохоронців тавикористання інструментів кримінального процесуального законодавства у власнихінтересах, з метою блокування підприємств та створення умов для «вигідногодіалогу».
В даній ситуаціїчас грає на стороні правоохоронних органів, оскільки чим довше керівництвопідприємства буде шукати шлях вирішення даної проблеми, тим довше підприємствобуде заблоковано, спонукаючи власників до «дружньої бесіди» з правоохоронцями.
