Голівуд, наркотики та київський недотеракт

Сьогодні коли емоції стихли, можна перейти до раціонального аналізу того, що відбувалось у столиці на Мості Метро ввечері 18 вересня.

Чи був це теракт? Поліція змінила статтю для підозрюваного, і відтепер до нього застосовується хуліганство плюс неправдиве повідомлення про мінування. І як би Вам не хотілось екшену з розстрілами – це більше було схоже саме на хуліганство. Щонайменше, довести, що у злочинця був терористичний замисел (тобто він свідомо і заздалегідь продумав свій крок з певною метою) практично не можливо. Тому варто погодитись з Аваковим у тому, що це не теракт. Тим більше це не перший випадок коли люди запираються у приміщеннях і заявляються що підірвуть себе, - просто в інших випадках вони не набували такого розголосу. Ну і не блокували половину міста.

Чи може йому світити невеликий термін? Ні не може. Виходячи з відео його допиту – він а) був у стані наркотичного сп’яніння; б) це буде не перша кримінальна справа, яка порушена і доведена за його участі. Це – підстави, які обтяжують його покарання. Єдиним запобіжником тюремного ув’язнення може стати те, що його визнають непідсудним через психічні відхилення. Тим більше, у самому відео чітко спостерігається параноя - манія переслідування. Хоча знову ж таки - це може бути під впливом наркотиків, тому необхідна психологічна експертиза.

Чи було це сценаровано? Успішність під час затримання злочинця призвели до того, що частина людей почали вбачати в цьому штучність. Прописаний сценарій для доведення Аваковим своєї ефективності. Дехто навіть побачив на кадрах затримання режисера. Ну дійсно, все виглядало схожим на голівудський екшн. Але.

Якби писався сценарій, навряд чи у ньому був екс-атошник-наркоман. Серйозно – це ж подарунок російській інформаційній машині, яка раніше постійно розповідала про наркоту на «передку». А тепер ще й має «доказ». Або це точно не був би злочинцем, який би розмахував державним прапором. Але найголовніше, у сценарії мали б бути врятовані заручники, які висловлювали б слова вдячності нашій доблесній поліції. Бажано діти. Тоді б усі фільтри свідомості було пробито.

Імовірно, план «сценарій» народився через те, що злочин відбувся у центрі столиці, був тривалий за своєю протяжністю. Тривалим настільки, що висвітлювався медіа у прямому ефірі. І, повторюсь, - вдалим було «розрулення» з боку правоохоронців. Але є й інший – політичний вимір. Аваков як ніхто інший з слугонародних міністрів випадає із системи «нова влада». Саме тому вся подальша його діяльність буде розглядатись під лупою. А відносно успішні кроки вважатись «сценарними».

Для чого ці всі заяви про взяття на поруки та зменшення відповідальності для недотерориста? Злочин збігся по часу з обговоренням формули Штанмайєра у Мінську, а тому частина патріотичної блогосфери вирішила, що Белько протестує проти капітуляції України. До цього додався ще й прапор, який він використовував. Відразу з’явились свідчення очевидців, яким він був «нормальним хлопцем». Плюс кримчанин, який хоче повернути Крим Україні. Так чи інакше, він отримав позитивне ставлення від частини патріотів. Тому можуть бути два варіанти: або очільник МВС намагався підіграти колишнім атошникам та частині патріотичної частини українців, які можуть симпатизувати Бельку. І другий – це його спроби сформувати собі імідж «сильного, але милосердного».

Чи можуть теракти повторитись? Поки що вірогідність низька. Зовнішній замовник – Російська Федерація – розуміє, що кожен теракт – це гра на підтримку «партії війни» в Україні. А у її планах сьогодні домінуючим є мирний примус Україну до втрати свого суверенітету. Мирна внутрішня окупації. І, звичайно – кривавий теракт мобілізує суспільство проти ворога і є підставою для посилення поліцейських функцій держави. Хто-хто а росіяни самі через це пройшли і розуміють.

А ось у внутрішньому вимірі «червоні лінії» не перейдені. Минулі президентські вибори були по суті протистонням партії війни і партії миру. А це – найпридатніший грунт для застосування терористичних атак проти власного населення. Але, слава Богу ні в кого не було готовності до цього. І сьогодні політичне насилля часто популістське – наприклад, піаритись на побитті груп, які користуються великою недовірою – геїв чи ромів.

Залишаються лише одинаки – люди, яких усе дістало. Не будемо забувати, що ми більше п’яти років живемо у суспільстві, де насилля стає нормою. Де частина людей пройшли війну. А ще – і на це мало хто звертає увагу – підростає покоління, у якого усе свідоме життя йшла війна і насилля представлялось як дієва модель. Країна, де велика кількість нелегальної зброї та, особливо, - вибухівки. І цих одинаків поки що зупиняє лише та «червона лінія» - психологічна неготовність застосовувати зброю проти ні в чому не повинних людей.

І звичайно, буде зовнішній запит на псевдотеракти. Вони дратують, а не лякають. Тому вони більше грають і проти влади, і проти поліцейських. А Кремлю не потрібна жодна сильна влада в Україні, чия б вона не було: чи то Порошенка, чи то Зеленського чи навіть (не хочу уявляти, але напишу) Медведчука.