Нещодавно мав розмову з представниками західних аналітичних центрів (“think tanks”) щодо питання спрямування активів російських олігархів на відшкодування втрат України внаслідок імперіалістичної, загарбницької війни з боку РФ.
Проблема для західних країн полягає у священності права приватної власності. Тому конфіскувати активи російських олігархів та можновладців, як і золотовалютні резерви (ЗВР) РФ дуже важко. Майже неможливо.
Проблема для західних країн полягає у священності права приватної власності. Тому конфіскувати активи російських олігархів та можновладців, як і золотовалютні резерви (ЗВР) РФ дуже важко. Майже неможливо.
Враховуючи це, запропонував модель, яка базується на тому, що конфіскувати приватні активи важко, але “заморозити” користування ними натомість можна на десятки років.
За таких обставин можна пропонувати російським бізнесменам та можновладцям, які тримають свої активи у західних країнах, угоду, що передбачає алгоритм, за яким вони погоджуються добровільно передати половину своїх “заморожених” активів у трастовий фонд, які спрямовуються на відбудову України та відшкодування її збитків. А ще чверть цих “заморожених” активів за згодою цих осіб передається в інший трастовий фонд, який опікуватиметься наданням допомоги вже безпосередньо пересічним росіянам, які неминуче зіштовхнуться з проблемами, що виникнуть внаслідок поразки РФ у війни та санкцій проти неї, які зберігатимуться ще дуже довго.
Такий алгоритм використання “заморожених” активів може знайти широку підтримку з боку звичайних росіян, які не мають добрих почуттів до власних олігархів та можновладців.
До речі, у зв'язку з цим хотів зауважити, що наші журналісти і звичайні громадяни часто використовують термін “репарації”, які має сплатити Україні РФ за всі злочини, скоєні проти нашої держави.
Насправді, некоректно вживати цей термін, бо він застосовується лише, коли йдеться про капітуляцію тієї чи іншої держави. Варто розуміти, що у правовому вимірі капітуляції з боку РФ у війні з Україною не буде, як і не буде зруйнованого московського Кремля і українського національного прапору над ним. Тому після поразки у війні з Україною керманичам РФ чи держави, що стане її правонаступником, доведеться погодитись на сплату компенсації. Згода сплати повної компенсацій Україні буде однією з передумов для зняття санкцій з боку західних країн.
Розмір цієї компенсації залежатиме, у тому числі, від професійності роботи наших дипломатів та правників, які повинні правильно та юридично бездоганно сформулювати позовні вимоги України до РФ. Очевидно, що при якісному, документально підтвердженому, обґрунтуванні, ця сума буде у декілька разів більшою ніж сума “заморожених” ЗВР РФ у західних країнах. І сплачувати компенсацію їй доведеться протягом щонайменше півтора-двох десятиліть.
У такій моделі добровільної згоди сплати компенсацій Україні з боку РФ, її олігархів та можновладців будуть зацікавлені і західні країни. По-перше, тоді “священність” прав приватної власності не буде порушена. По-друге, вони зможуть отримати компенсацію всіх своїх витрат на допомогу Україні за рахунок цих коштів. Ну і до того ж, їхні компанії матимуть можливість брати участь у відбудові України саме за рахунок коштів, які сплачуватимуться РФ чи її правонаступником (правонаступниками).
