Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло?

Арешт майна: ризики зловживань та правові механізми захисту бізнесу

На початку 2025 року Києво-Святошинський районний суд наклав арешт на земельну ділянку, де компанія Inzhur Energy реалізовує проєкт газопоршневої електростанції, та фактично заборонив її будівництво. Ця електростанція (потужністю 18 МВт) мала будуватися в рамках контракту з НЕК «Укренерго» і є частиною державної стратегії розвитку малої генерації. Компанія вже інвестувала понад $20 млн у проект, об’єднавши ресурси 2600 українських інвесторів та залучивши фінансування державних банків.

Підставою для відкриття кримінального провадження стали скарги групи місцевих мешканців на нібито порушення правил безпеки під час будівництва. В ЄРДР зареєстровано провадження за ч.1 ст. 275 Кримінального кодексу України – «Порушення правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд». В межах цього розслідування прокурор домігся через слідчого суддю арешту землі та зупинки будівельних робіт. Ухвала про арешт була оголошена просто на будівельному майданчику 21 березня 2025 року, після чого компанія вимушено припинила роботи.

Апеляційне оскарження. Inzhur Energy негайно подала апеляційну скаргу на цю ухвалу, але розгляд затягується: на призначені засідання прокурор не з’явилася, засідання постійно відкладаються, а коли зʼявилася прокурор, потерпілі заявили відвід судді. Таким чином, реалізація проєкту заморожена мінімум на кілька тижнів, а то й місяців, що ставить під загрозу дотримання строків запуску нової генерації та виконання умов договору з НЕК «Укренерго».

Позиція компанії. За словами засновника інвестиційного фонду Inzhur Андрія Журжія, профільні органи не виявили жодних порушень на будівництві: ДІАМ не знайшов підстав для перевірки, а «Київоблгаз» після інспекції не зафіксував відхилень. Проект підтриманий місцевою громадою та районною військовою адміністрацією. Натомість у клопотанні прокурора до суду було наведено сумнівні аргументи - начебто електростанцію будують самочинно та до того ж просто на магістральному газопроводі в охоронній зоні 10 м. Компанія спростовує ці закиди: будівництво ведеться згідно з законом (без потреби в додаткових дозволах на даному етапі), а газова труба розташована на відстані понад 5 м, при тому що охоронна зона для неї становить лише 2 м. Доступ до матеріалів провадження компанії фактично заблоковано - компанії тричі відмовили в ознайомленні з матеріалами справи: відмову дав слідчий суддя, прокурор і слідчий.

Правова природа арешту майна в досудовому розслідуванні

Арешт майна в межах кримінального провадження - це тимчасове обмеження права власника розпоряджатися або користуватися своїм майном за ухвалою суду (слідчого судді). Згідно із ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт накладається, якщо існують достатні підстави вважати, що майно: а) є доказом злочину, б) було здобуте злочинним шляхом чи призначене для його фінансування, в) підлягає спеціальній конфіскації, або г) необхідне для забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації у разі вироку. Завдання цього заходу - зберегти речові докази і запобігти їх приховуванню, пошкодженню чи відчуженню до завершення слідства.

Іншими словами, арешт майна законодавчо задуманий як спосіб забезпечення інтересів правосуддя - наприклад, щоб речові докази злочину не зникли або щоб майно, яке може бути конфісковане за вироком, залишалося доступним державі. Арешт не є покаранням чи санкцією сам по собі, і тим більше не повинен використовуватися для зупинки легальної господарської діяльності, якщо вона не пов’язана прямо зі злочином. Важливо, що кримінальний процесуальний закон вичерпно визначає цілі, для яких допускається арешт. Формально, слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, повинен перевірити, чи відповідає таке майно критеріям, визначеним у статті 98 КПК (речові докази) або іншим визначеним цілям, і чи є пропорційність втручання у права власника.

У випадку Inzhur Energy арешт накладено на земельну ділянку, що належить інвестору, та на об’єкт будівництва, який сам по собі не є ні знаряддям злочину, ні отриманим від злочину майном - адже йдеться про інфраструктурний проект, схвалений державними органами. Офіційно слідство обґрунтовує арешт потребою запобігти продовженню правопорушення (самочинного і небезпечного будівництва) та можливим ризикам для оточення. Проте такий підхід фактично підміняє мету арешту майна: замість збереження доказів маємо ознаки спроби припинити діяльність компанії. КПК України не передбачає арешт майна як спосіб “заморозити” проект, який сам по собі законний, навіть якщо розслідується потенційне порушення правил будівництва. У подібних ситуаціях з точки зору права виникає питання про обґрунтованість арешту - чи доведено слідством зв’язок між ділянкою/будівлею і складом злочину, та чи не можна досягти мети слідства менш обтяжливими засобами.

Варто згадати, що закон дає можливість стороні захисту оскаржити арешт. Якщо власник майна або інша зацікавлена особа не була присутня при розгляді клопотання про арешт (як це часто буває, адже слідчі судді можуть розглядати такі клопотання без власника), вона має право подати клопотання про скасування арешту. Для цього необхідно довести, що потреба в арешті відпала або він був накладений необґрунтовано. Слідчий суддя зобов’язаний розглянути таке клопотання протягом трьох днів. В кейсі Inzhur, компанія обрала шлях прямого апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, що також передбачено законом як спосіб захисту права власності. Обидва інструменти - і апеляція, і окреме клопотання про скасування - спрямовані на перевірку законності арешту вищою судовою інстанцією. Практика показує, що за наявності сильних аргументів (відсутність складу злочину, непричетність майна до правопорушення) суди досить часто скасовують арешти майна, відновлюючи порушені права бізнесу.

Ознаки зловживання процесуальними правами: коли кримінальний процес перетворюється на тиск

Кейс Inzhur Energy яскраво ілюструє типові ознаки кримінального тиску на бізнес, коли інструменти кримінального процесу використовуються не за прямим призначенням, а можливо для створення перешкод підприємницькій діяльності. Розглянемо основні симптоми такої ситуації:

- Дрібна або сумнівна підстава для кримінального провадження. У багатьох випадках правоохоронці відкривають провадження за статтями, які допускають широке трактування (наприклад, загальні статті про порушення правил чи господарські злочини з розмитим складом). При цьому реальні ознаки тяжкого злочину відсутні, а справа фактично «висить» роками без результату. Подібні «вічні» провадження можуть бути відновлені в будь-який момент, щоб паралізувати роботу бізнесу. Наприклад, підприємці скаржаться, що правоохоронці іноді роками не закривають справу і тримають її як важіль впливу - достатньо пригадати нещодавні скандальні випадки, коли розслідування десятирічної давності раптово активізувалися проти відомих інвесторів. Така практика створює атмосферу невизначеності і страху у бізнес-середовищі.

- Застосування арешту майна та інших заходів без явної необхідності. Як ми бачимо на прикладі з арештом ділянки електростанції, обмеження прав власника можуть використовуватися можливо радше для блокування діяльності, ніж для потреб слідства. Відомі випадки, коли в рамках одного провадження накладаються арешти на рахунки, техніку, товари підприємства - на все майно, що паралізує роботу компанії. Нерідко такі ухвали отримуються без належного інформування власників і без їх участі, що позбавляє бізнес можливості вчасно заперечити (а потім у ВАКСі власникам майна, на яке накладено арешт, ще й відмовляють в ознайомленні з матеріалами справи, посилаючись на "таємницю досудового слідства"). Зловживання запобіжними заходами (арештами, обшуками, тимчасовими вилученнями) проявляється і в їх явній непропорційності: наприклад, кримінальне провадження за незначною економічною статтею, а накладено арешт на всі активи підприємства або вилучено сервери, потрібні для щоденної роботи. У випадку Inzhur Energy сама по собі заборона будівництва критичної енергоінфраструктури на виконання державного контракту виглядає як диспропорційний крок, якщо порівняти потенційну шкоду від будівництва (яка не підтверджена профільними органами) та шкоду від енергетичних втрат для суспільства.

- Затягування процесуальних дій. Один з найпоширеніших інструментів тиску - навмисне затягування розгляду скарг та клопотань захисту. Наприклад, у цьому кейсі прокурор, не з’явившись на апеляцію, домоглася відтермінування розгляду і, відповідно, блокування роботи компанії ще майже на місяць. Такі дії унеможливлюють швидке поновлення прав компанії. Часто слідчі або прокурори зловживають процесуальними правами, подаючи надумані клопотання про відкладення, неявкою в суд, затягуванням проведення експертиз, тощо. Це особливо критично, так як під час досудового розслідування немає чітких строків його тривалості до повідомлення про підозру - після скасування так званих «правок Лозового» у кінці 2023 році слідство фактично може тривати безстроково до оголошення підозри. Іншими словами, правоохоронці отримали можливість розслідувати справу, проводити обшуки й арешти хоч рік, хоч десять, не пред’являючи офіційних обвинувачень. Для бізнесу це означає довготривалий період невизначеності, протягом якого активи можуть бути «заморожені».

- Обмеження права на захист та інформацію. Ще один тривожний сигнал - коли стороні захисту (а в даному випадку власнику майна, на яке накладено арешт) перешкоджають ознайомитися з матеріалами провадження, на основі яких приймаються суворі рішення. У випадку Inzhur Energy фігурантам справи фактично відмовили у доступі до матеріалів: ні слідчий, ні прокурор, ні навіть суд не надали можливості переглянути докази, якими обґрунтовано арешт. Хоча КПК і не гарантує повного доступу до всіх матеріалів на стадії досудового слідства, обмеження доступу не повинно бути тотальним - принаймні, сторони мають право знати сутність підозр та доказів, які слугують підставою для обмеження їх прав. Коли ж бізнесу відмовляють навіть у копії ухвали (а буває й таке) чи ознайомленні з ключовими документами, нібито на підставі яких і обмежено права особи, це виглядає як свідома спроба ускладнити йому захист своїх інтересів.

- Маніпуляція доказами та висновками експертів. Тиск може проявлятися і через представлення суду однобічної або викривленої інформації. Наприклад, якщо скарги мешканців не підтверджені жодним державним органом, але слідство все одно посилається на них як на аргумент для арешту - виникає питання про добросовісність таких доказів. Якщо правоохоронці наводять у клопотанні завідомо неперевірені або спростовані дані, це може свідчити про упередженість або інші мотиви, не пов’язані з законністю.

Наведені ознаки - не абстракція. Український бізнес давно скаржиться на свавілля силових структур, особливо під час воєнного стану, коли держава декларує підтримку економіки, а на практиці окремі посадовці діють навпаки. Сьогодні інвестиції потребують захисту не лише від третіх осіб, але й від неправомірних дій правоохоронних органів. Головним інструментом тиску стали кримінальні провадження, що роками не доводяться до суду і використовуються як важіль впливу. Президент України у січні 2024 року навіть ввів у дію рішення РНБО щодо невідкладних заходів для забезпечення економічної безпеки під час війни, що передбачає у тому числі боротьбу з незаконним втручанням у діяльність бізнесу. Це свідчить про усвідомлення проблеми на найвищому рівні.

Механізми протидії кримінальному тиску на бізнес

Стикаючись із ситуаціями на кшталт тієї, що трапилася з Inzhur Energy, бізнес не беззахисний. Існують дієві правові інструменти та тактики, які зазвичай дозволяють дати відсіч зловживанням і відстояти право на ведення господарської діяльності:

- Апеляція та оскарження судових ухвал. Як вже згадувалося, майже усі рішення слідчого судді (наприклад, про арешт майна) можуть бути перевірені в апеляційному порядку. Оперативна подача апеляції часто змушує прокуратуру обґрунтовувати свої дії перед вищою інстанцією (головне їх туди заманити на розгляд). В практиці захисту бізнесу є багато прикладів, коли апеляційні суди скасовували явно непропорційні заходи - знімали арешти з рахунків, повертали вилучене майно, якщо знаходили порушення або недостатність доказової бази. Головне - якісно підготувати грунтовну скаргу, чітко вказавши, які норми порушено і чому обмеження є необґрунтованим. Не зайвим буде зазначити і про негативні наслідки для суспільного інтересу, як-то ризик зриву енергопостачання, що в наш час особливо чутливо.

- Клопотання про скасування арешту та інші процесуальні заяви. Паралельно з апеляцією (або замість неї) власник майна може звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту, надавши нові аргументи або докази, які не розглядалися раніше (це могло відбутися у т.ч. через те, що власник майна не брав участі в розгляді відповідного клопотання про накладення арешту). Слідчий суддя повинен розглянути таке клопотання дуже швидко - не пізніше трьох днів. Якщо за цей час ситуація змінилася (скажімо, проведено експертизу, що спростовує небезпечність будівництва), або викрито неправдивість первинних доказів - є шанс скасувати арешт навіть до апеляції. Крім того, сторона захисту може заявляти клопотання про ознайомлення з матеріалами (правда добиватися реалізації цього права доведеться з боями), про проведення слідчих дій, які можуть довести законність діяльності бізнесу (наприклад, додаткова перевірка об’єкта незалежними інженерами). Хоч слідство і контролює процес, активний захист фіксує в матеріалах справи важливі обставини, які можуть знадобитися при подальшому судовому розгляді або скаргах.

- Скарги на дії слідчого чи прокурора (через слідчого суддю). Українське процесуальне законодавство передбачає можливість оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування. Слідчий суддя уповноважений зобов’язати правоохоронців виконати ті чи інші дії або припинити порушення. Звісно, це не панацея, але як мінімум створює для слідства додатковий стимул діяти в рамках закону. Такі скарги фіксуються і в разі подальших дисциплінарних перевірок вони можуть слугувати доказом зловживань.

- Звернення до бізнес-омбудсмена та інших інституцій. Крім суто процесуальних кроків, бізнес може залучати спеціалізовані органи, покликані захищати підприємців. В Україні діє Рада бізнес-омбудсмена, куди можна подати скаргу на неправомірні дії державних органів. Практика показує, що звернення до бізнес-омбудсмена часто приводить до офіційних рекомендацій на адресу правоохоронних органів або навіть до відкриття дисциплінарних проваджень щодо посадовців. Хоч рішення омбудсмена не мають прямої зобов’язувальної сили, їх вага моральна і репутаційна: прокуратурі чи слідству набагато складніше ігнорувати проблему після втручання авторитетної інституції, що опікується інвестиційним кліматом.

- Залучення парламентських комісій та публічність. В останні роки держава створила додаткові механізми реагування на випадки тиску на бізнес. Зокрема, у 2022 році створена Тимчасова слідча комісія Верховної Ради з питань захисту прав інвесторів, до якої входять народні депутати та експерти Європейської Бізнес Асоціації. Ця комісія приймає скарги від підприємців, розслідує факти неправомірного тиску з боку правоохоронців, податкових та інших органів і може виносити ситуацію на вищий політичний рівень. У таких випадках як, наприклад, з Inzhur Energy, де зачеплені інтереси тисяч вітчизняних інвесторів і енергетична безпека, залучення такої ТСК могло б привернути додаткову увагу влади. Бізнес може ініціювати розгляд свого кейсу на засіданні комісії, що забезпечить публічність: як показує досвід, публічний розголос і увага парламентарів здатні прискорити розв’язання проблеми або принаймні запобігти її замовчанню. Українська Рада Бізнесу прямо закликала цю парламентську комісію давати оцінку діям силовиків і сприяти відновленню прав постраждалих підприємців.

- Використання медіа та професійної спільноти. Нарешті, важливим інструментом є висвітлення випадків тиску на бізнес у ЗМІ та звернення до бізнес-спільнот, асоціацій. Як показує кейс Inzhur Energy, повідомлення в публічній площині (заява засновника у Facebook, статті в профільних виданнях) створює репутаційний тиск на недобросовісних посадовців. Бізнес-асоціації, профільні енергетичні об’єднання, можуть підтримати компанії та офіційно звернутися до влади з вимогою перевірити законність дій правоохоронців. Чим більше прозорості - тим важче використовувати кримінальне провадження як інструмент тиску.

Звісно, застосування всіх цих механізмів потребує активної позиції самого бізнесу та його адвокатів. Пасивне очікування, що «все вирішиться само собою», на жаль, не працює. В умовах, коли окремі представники державних органів зловживають владою, підприємець мусить діяти проактивно: оскаржувати кожен незаконний крок, документувати всі порушення, залучати підтримку там, де це можливо.

Активна правова позиція як запорука успіху

Як свідчить практика, грамотна правова стратегія і наполегливість захисту здатні повернути бізнесу можливість діяти в межах правового поля, навіть після тривалого простою чи тиску. У випадку Inzhur Energy команда вже продемонструвала проактивний підхід - оперативно подала апеляцію, публічно висвітлила проблему, залучила аргументи профільних експертів щодо безпечності проєкту. Такий підхід формує підґрунтя для успішного розв’язання ситуації:

- По-перше, суди вищих інстанцій отримують усі необхідні факти й докази, аби об’єктивно оцінити ситуацію. Якщо арешт справді був накладений із порушеннями чи без достатніх підстав, є високі шанси, що його буде скасовано, а будівництво - розблоковано. З досвіду, неупереджений суд стає на бік закону та відновлює справедливість, особливо коли йдеться про надмірне втручання в господарську діяльність без очевидної шкоди з її боку.

- По-друге, активна позиція сигналізує опонентам, що бізнес не стане легкою жертвою. Якщо слідчі чи прокурори розуміють, що кожен їх крок під пильною увагою - оскаржується, набуває розголосу, може тягнути дисциплінарні наслідки - це саме по собі стримує від подальших зловживань. У кращому випадку, сторони конфлікту можуть знайти правове рішення проблеми ще на досудовій стадії (скажімо, усунути реальні порушення, якщо вони були, та закрити провадження за відсутністю складу злочину).

- По-третє, системний підхід до захисту створює прецеденти, корисні для всього бізнес-середовища. Кожен випадок, коли незаконний тиск було відбито правовим шляхом, додає підприємцям впевненості, а недобросовісним правоохоронцям - розуміння невідворотності реагування. З часом накопичення таких прецедентів, підкріплене реформами (як-от діяльність ТСК, увага РНБО до економічної безпеки), сформує більш сприятливий клімат для бізнесу в країні.

На завершення, хочеться наголосити: випадок Inzhur Energy - показовий, але не унікальний. На жаль, багато українських компаній різного масштабу стикаються з ситуаціями, коли кримінальне провадження використовується як метод тиску або недобросовісної конкуренції. Однак інструменти захисту існують, і компетентне їх застосування дає результат. Важливо діяти в рамках закону, але максимально рішуче. Бізнес, який обстоює свої права юридичними засобами, зрештою не лише відновлює справедливість у власній справі, а й сприяє утвердженню верховенства права в державі, адже кожна виграна битва з процесуальним зловживанням наближає той день, коли таких битв більше не доведеться вести.