Закон про захист персональних даних – утопія?

Всім добре відомий принцип українського законодавства – строгість українських законів нівелюється необов'язковістю їх виконання.

Всімдобре відомий принцип українського законодавства – строгість українських законівнівелюється необов'язковістю їх виконання.

Окремоюпроблемою, є  отримання письмовогодозволу від особи про внесення її до такої бази даних, і потім інформувати(письмово) про будь-яку зміну інформації в базі даних.

Якщоабстрагуватися і розглянути цей закон, з точки зору фізичної особи то цей законмістить багато гарних норм, і в цілому він правильний.  Але якщо розглянути його зі сторони бізнесу,то в період кризи, цей закон – удар нижче поясу по середньому і малому бізнесу.Адже в великого бізнесу такі бази даних вже давно існують, і в принципівони  працюють відповідно до закону(створенні спеціальні відділи які займаються їх підтриманням, надійно захищенніі т.д.).

Алея не уявляю, як якийсь невеличкий салон краси на районі, виділить окремийсервер під базу клієнтів, створить відділ по утриманні програми бази клієнтів ірозробить систему безпеки. Фактично ці вимоги не реальні, і малий і середнійбізнес будуть  ігнорувати вимоги даногозакону. А від перевіряючих просто відкупатись.

Намою думку, ухвалення даного закону для України – передчасне. Беручі до уваги,що ми в світі одні з перших по піратському ПЗ, і те що наш бізнес в данійкризовій ситуації просто не погодиться нести затрати на дотримання умов даногозакону. Складається враження, що законодавець або не розуміє реалійукраїнського бізнесу або хотів створити ще один орган для «жнив» на лонібізнесу.  

Теперз цікавість будемо спостерігати, чи зможе бізнес імплементувати даний закон чизнов призвичаїться.