Цього року Уряд проводить системну політику в галузі енергетики, основною метою якої, і цього ніхто не приховує, є приведення цін на енергоресурси в країні до ефемерної категорії імпортного паритету як проміжного етапу та згодом до ціни, рівнозначної тарифам у країнах Західної Європи.
Схоже на те, що цю політику, незважаючи на наявність профільного, відповідального Міністерства та Єдиного регулятора, втілюють абсолютно різні команди фахівців. У питанні підвищення тарифів на природний газ, креативності у цих псевдо-спеціалістів виявилось небагато, оскільки, як ми вже неодноразово зауважували, нічого вишуканішого, ніж одномоментно підвищити тариф для населення в 6 разів, вигадати не вдалося.
На тлі тарифів на природний газ дещо в тіні залишилось питання підвищення тарифів на електроенергію. Схоже, що фахівці, яким Уряд доручив розробку програми «економічного оздоровлення» галузі, виявилися значно витонченішими стратегами, ніж їхні колеги по газовій справі.
Вони вирішили не підвищувати тариф на електроенергію для населення відразу, а «розтягли» задоволення на 2 роки, зробивши цей процес більш завуальованим.
1 вересня 2015 року відбувся ІІ етап підвищення тарифів на електроенергію для населення на 25 %. При цьому, продовжуючи реалізовувати ідею ліквідації перехресного субсидіювання, з 1 вересня 2015 року НКРЕКП знизила тарифи на електроенергію для промислових споживачів першого класу напруги (35 кВ і вище) на 2%, – до 125,05 коп. за кВт/год.
Те, як функціонує ринок електроенергії в Україні, ГО «Публічний аудит» детально досліджувала на початку року.
Для цілей цього матеріалу нагадаємо загальні поняття. Вся електроенергія, що виробляється в Україні, продається на Оптовому ринку електроенергії, оператором якого є ДП «Енергоринок».
Залежно від категорій виробника електроенергії встановлено різні тарифи, за якими, умовно, викуповується електроенергія для подальшої реалізації на Оптовому ринку електроенергетики як постачальникам за регульованими тарифами, так і суб’єктам господарювання, які мають ліцензію на здійснення реалізації електроенергії за нерегульованим тарифом.
Структура виробництва електроенергії в Україні
Важливо в рамках нашого дослідження розглянути питання собівартості електроенергії залежно від способу генерації і, як наслідок, вплив цієї собівартості на тариф, за яким ця електроенергія відпускається споживачам.
Наведемо актуальні закупівельні ціни на електроенергію різної генерації на Оптовому ринку електроенергії України:
Як бачимо в наведеній таблиці, найвищими є закупівельні ціни для електроенергії, яка генерується тепловими електростанціями, гідроелектростанціями та виробниками, що працюють за «зеленим» тарифом.
Нагадаємо, що станом на сьогодні атомні електростанції генерують в Україні 50 % усієї електроенергії. При цьому, як випливає з наведених вище даних, закупівельна вартість їх електроенергії фактично вдвічі менша за закупівельну вартість електроенергії, що виробляється тепловими електростанціями. Це важливо для розуміння того, чому зростають тарифи на електроенергію та яка залежність між відпускною ціною виробника і ціною, яку платить споживач.
Із наведених вище даних вбачається, що основний вплив на формування відпускного тарифу належить собівартості електроенергії виробництва ТЕС.
У тепловій генерації працює шість основних компаній, на які припадає 95% виробництва електроенергії у цьому сегменті. Приватними компаніями є ДТЕК «Східенерго», ДТЕК «Дніпроенерго», ДТЕК «Західенерго», ПАТ «Київенерго», ПАТ «Донбасенерго». Єдиним підприємством, яке поки що залишається у державній власності є ПАТ «Центренерго».
Із 5 приватних компаній 4 належать холдингу ДТЕК. ПАТ «Донбасенерго» ЗМІ пов’язують з сином колишнього президента Олександром Януковичем.
У загальному обсязі виробництва електроенергії України частка виробленої електроенергії ПАТ «Центренерго» становить близько 8%.
Кабінет Міністрів України постановою №271 від 12.05.15 «Про проведення прозорої конкурентної приватизації у 2015 році» включив до переліку об’єктів, які підлягають приватизації, ПАТ «Центренерго».
За даними фахівців, на сьогодні капіталізація компанії становить близько $170 млн. Проте, на їх думку, при продажу контрольного пакета стратегічному інвесторові вступлять у дію безліч факторів, які істотно знизять вартість активу.
На сьогодні чуток щодо зацікавлених у приватизації такого об’єкта осіб поширено доволі багато. Про намір придбати «Центренерго» заявив глава компанії «Енергетичні ресурси України» Андрій Фаворов. Влітку 2014 року комерційний директор ДТЕК покинув компанію, щоб заснувати власну. Голова «Енергетичних ресурсів» не називає можливих кінцевих покупців ПАТ «Центренерго», але його самого пов’язують із американським енергетичним концерном AES, в якому Фаворов працював до початку кар’єри в ДТЕК.
Таким чином, із приватизацією ПАТ «Центренерго» в Україні не залишиться державних компаній у сегменті генерації електроенергії тепловими електростанціями. Ці підприємства перейдуть у приватні руки і не відомо, як це позначить на тарифах для населення.
Для того щоб читач зрозумів наскільки значною є залежність кінцевого тарифу, який він сплачує, та собівартості виробництва електроенергії тепловими електростанціями, наведемо слова Міністра енергетики та вугільної промисловості України В. Демчишина (квітень 2015 року):«Сьогодні 1 кВт/год імпортної електроенергії коштує близько 80 копійок. А тариф, який отримуватиме ДТЕК – це 90 копійок. ДТЕК не хоче купувати вугілля, видобуте державними шахтами, розповідає складну історію про недостатність тарифу, який не покриває вартості видобутку вугілля, і відповідно вони не можуть добувати, і не везуть його на станції, і спалюють запаси».
За словами міністра, після півроку переговорів із ДТЕК про їх собівартість видобутку вугілля та виробництва електроенергії Міненерговугілля дійшло висновку про рентабельність бізнесу компанії.
«Є обґрунтоване переконання, що собівартість (видобутку вугілля на шахтах ДТЕК) становить приблизно 800–900 грн за тонну. До балансу його включаємо по 1100 грн. При вартості вугілля в 1100 грн за тонну собівартість 1 кВт/год електроенергії становить десь 70–75 коп. при їх завантаженні та ефективності. При тому, що вони працюють на Бурштині 8-ма блоками, Ладижин – 5 блоків, Курахів – до 5 блоків», – сказав Демчишин.
Міністр також зазначив, що додатковий тиск на позиції ДТЕК чинитимуть держкомпанія «Центренерго», на станції якої вже налагоджуються поставки вугілля, а також компанія «Донбасенерго», яка запустила в роботу Слов’янську ТЕС. «Центренерго» може забрати 25–30% ринку.
У цих словах міністра відстежується пряма залежність тарифу для населення від тих умов, які ринку диктує монополіст.
Поряд з цим остання цитата протирічить урядовим трендам, за яким заплановано передати у приватну власність єдине підприємство, яке мало можливість впливати на цей сегмент ринку генерування електроенергії.
Таким чином, ми ризикуємо по завершенні приватизаційного процесу потрапити в повну залежність від бажань монополістів швидше від їх апетитів при формуванні тарифу на електроенергію.
На підтвердження того, як національний регулятор йде на повідку в олігархів, наведемо узагальнені відомості стосовно підвищення тарифу на електроенергію протягом найближчих двох років:
Як бачимо з наведених даних та пригадуючи те, про що ми згадували на початку дослідження, особи, яким було доручено реформувати ринок тарифів на електроенергію в Україні, підійшли з фантазією до поставленого завдання, зробивши його поступовим, а від цього – менш резонансним.
Порівняймо, на скільки кінцевий тариф, що діятиме з 1 березня 2017 року, вищий за тариф, який населення сплачує сьогодні:
Таким чином, кінцевий тариф відносно чинного буде збільшено на 246% та 267 %, відповідно. Пригадується, що тариф на природний газ також для початку підняли на 280 %.