Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
26.09.2013 16:36

10 підстав бути звинуваченим у корупції. Тепер це стосується кожного!

Керуючий АБ "Тарасов та партнери", адвокат

Керуючий партнер юридичної компанії "Тарасов та партнери", адвокат Андрій Тарасов розповів про нові жорсткі заходи боротьби з корупцією та причини, чому реклама лікарських препаратів різко опинилась поза законом.

Завдяки нещодавнім змінам законодавства, практично вся «корупція» вже є кримінальним правопорушенням, проте, як вже стало звичним в Україні, боротьба з нею починається не з голови, а з хвоста.

18 травня 2013 року набули чинності зміни до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з корупцією.

Дана подія, як не дивно, не набула особливого розголосу у суспільстві, оскільки, на перший погляд, нічого особливого не сталось, адже влада ледь не щороку декларує «покращення» у методах цієї боротьби.

Проте, проаналізувавши зміни, що відбулись можна констатувати, що законодавство змінилось достатньо суттєво, що у майбутньому може бути поштовхом до хвилі каральних заходів, які час від часу влаштовують силові структури задля імітації боротьби з корупцією.

Так, що ж безпосередньо сталось.

Перш за все, черговий раз розширився перелік осіб, яких може бути притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення.

Так, відтепер до лав «корупціонерів» зараховані всі без виключення посадові особи юридичних осіб публічного права – тобто підприємств, установ та організацій, які створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Раніше, «корупціонерами» були лише ті посадові особи, котрі одержували заробітну плату за рахунок бюджету. Відтепер же, всі без виключення.

Поняття «посадова особа» корупційний закон не розкриває, що на практиці зазвичай виливається у те, що такими «правоохоронці» вважають всіх, хто займає у державних органах будь-яку посаду.

Проте, цього законодавцеві виявилось замало, й до суб’єктів корупційних правопорушень додались посадові особи та працівники юридичних осіб (ВСІХ БЕЗ ВИКЛЮЧЕННЯ) - у разі одержання ними неправомірної вигоди, або одержання від них неправомірної вигоди, посадовими особами державних або комунальних підприємств, установ та організацій.

Але на цьому законодавча боротьба теж не завершилась і у стрій «корупціонерів» потрапили всі фізичні особи - у разі одержання від них будь-яким суб’єктом корупції (як державним, так і приватним) неправомірної вигоди.

Таким чином, відтепер отримати «неправомірну вигоду» та не стати суб’єктом корупційної відповідальності, можуть лише фізичні особи, які ніде не працюють.

Неправомірною ж вигодою закон вважає - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав. Тобто, визначення досить широке, що створює передумови до того, що правоохоронці будуть намагатись визнати неправомірною будь-яку вигоду, яку отримує особа, за рахунок котрої вони вирішать підтягнути показники своєї роботи у галузі боротьби з корупцією.

Що ж до відповідальності за корупцію, то відповідно до Закону вона може бути кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна. Дві останні є достатньо екзотичними та на практиці пригадати приклади їх застосування достатньо важко. А ось кримінальна та адміністративна зустрічаються достатньо часто.

Перш за все, увагу необхідно зосередити на тому, що з 18 травня 2013 року законодавство за корупційні правопорушення передбачає здебільшого кримінальну відповідальність.

Так, з Кодексу України про адміністративні правопорушення видалили статті  172-2 та 172-3, які передбачали відповідальність за  порушення обмежень щодо використання службового становища та пропозицію або надання неправомірної вигоди.

 Проте, статтями відповідного змісту доповнили Кримінальний кодекс України, замінивши поняття «хабар» поняттям «неправомірна вигода» та розширивши випадки, коли осіб можливо притягти до кримінальної відповідальності у зв’язку з цим.

Адміністративним корупційним правопорушенням залишаються:

- порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 172-4);

- порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви) (ст. 172-5);

-  порушення вимог фінансового контролю (ст. 172-6);

-  порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів (ст. 172-7);

- незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень (ст. 172-8);

-  невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 172-4).

Що-ж до кримінальної відповідальності за корупцію, то тут варіантів набагато більше:

-   Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364);

- Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми(ст. 364-1);

- Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги              (ст. 365-2);

- Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 364);

-  Незаконне збагачення (ст. 368-1);

-  Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364-3);

-  Підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4);

-  Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369);

-  Зловживання впливом (ст. 369-2);

-  Провокація підкупу(ст. 370).

Суб’єктом згаданих злочинів є здебільшого «службові особи» як державних та комунальних підприємств, установ і організацій, так і приватних структур.

Кримінальний кодекс дає самостійне визначення «службовим особам», котре не узгоджується з термінологією, якою оперує Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Корупційний же закон, визначаючи суб’єктів корупції використовує поняття «посадові особи», «працівники», «особи, які обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків» тощо.

За таких обставин логічним буде припустити, що деякі «суб’єкти корупції» з числа «рядових» працівників юридичних осіб - у разі одержання ними неправомірної вигоди все ж-таки уникнуть будь-якої відповідальності, оскільки не зважаючи на згадування про них у антикорупційному законі, конкретного складу злочину для них законодавець не передбачив.

Проте, це ще не значить, що правоохоронці не намагатимуться їх до такої відповідальності притягти, «натягнувши» їм певний склад злочину (як, на жаль, досить часто трапляється останнім часом).

А ось відповідальності за підкуп, або спробу підкупу осіб, які обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, уникнути напевно не вдасться нікому (у тому числі й рядовим працівникам компаній, котрі реалізують яку-небудь «програму лояльності».

Принагідно слід нагадати, що деякі нормативні акти вже й раніше встановлювали певні обмеження пов’язані з отриманням неправомірної вигоди для окремих категорій працівників.

При цьому нічого спільного з «корупцією» ці обмеження не мають.

Так, стаття 78-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, декларує, що медичні і фармацевтичні працівники під час здійснення ними професійної діяльності не мають права:

1) одержувати від суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників неправомірну вигоду;

2) одержувати від суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників зразки лікарських засобів, виробів медичного призначення для використання у професійній діяльності (крім випадків, пов'язаних з проведенням відповідно до договорів клінічних досліджень лікарських засобів або клінічних випробувань виробів медичного призначення);

3) рекламувати лікарські засоби, вироби медичного призначення, у тому числі виписувати лікарські засоби на бланках, що містять інформацію рекламного характеру, та зазначати виробників лікарських засобів (торговельних марок);

4) на вимогу споживача під час реалізації (відпуску) лікарського засобу не надавати або надавати недостовірну інформацію про наявність у даному аптечному закладі лікарських засобів з такою самою діючою речовиною (за міжнародною непатентованою назвою), формою відпуску та дозуванням, зокрема приховувати інформацію про наявність таких лікарських засобів за нижчою ціною.

За порушення вимог цієї статті медичні і фармацевтичні працівники несуть відповідальність, передбачену законодавством, а саме статтею 44-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вона зокрема встановлює адміністративну відповідальність для медичних і фармацевтичних працівників у формі штрафу в розмірі від 5 100 до 20 400 грн.

За цією статтею мають нести відповідальність ті лікарі та фармацевти, котрі не підпадають під визначення «суб’єктів корупції» передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (наприклад: лікарі, що практикують як фізичні особи-підприємці) та ті, яких не вдасться притягнути до кримінальної відповідальності через відсутність в їх діях складу корупційних злочинів (наприклад:  лікарі – що хоч і є працівниками державних або комунальних установ, проте не мають організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків).

Якщо поглянути на ситуацію с позицій функціонування програм лояльності лікарів, котрі використовується деякими фармацевтичними компаніями, то слід зазначити, що їх використання, в залежності від статусу лікаря або фармацевта, може мати наслідком притягнення лікаря до адміністративної відповідальності або  за статтею 44-2 КУпАП (порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності), або за статтею 172-5 КУпАП (порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви)).

До речі, на питання, за якими ознаками відрізнити «неправомірний дарунок» від «неправомірної вигоди», законодавство також відповіді не дає. Проте відповідальність медичних працівників за отримання «неправомірного подарунка», набагато менша (до 1700 грн.), ніж за одержання «неправомірної вигоди»                  (до 20 400 грн.).

Зрозуміло лише одне, відтепер будь-які медичні працівники повинні вкрай глибоко замислитись над підставами отримання ними грошових коштів, іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, особливо від підприємств, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів.

Відповідальності вдасться уникнути, лише у разі, коли отримання будь-якої вигоди буде ґрунтуватись на безумовно законних підставах (трудовий договір, договір про надання послуг (виконання робіт), інші правочини).  

26.09.2013 р.

Теги: корупція
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net