Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
27.12.2016 01:04

Правові засади проведення судової експертизи

Правова, судово-експертна діяльність

Деякі питання проведення судової експертизи.

Судова експертиза – це дослідження  експертом  на   основі спеціальних  знань  матеріальних  об'єктів,  явищ і процесів,  які містять  інформацію  про  обставини   справи,   що   перебуває   у провадженні органів досудового розслідування чи суду [1].

Судова експертиза здійснюється “приватними” експертами та “державними” судовими експертами – працівниками державних спеціалізованих установ. Такими установами є: установи Мінюсту (науково-дослідні установи судової експертизи), судово-медичні та судово-психіатричні установи Мінздраву, експертні служби МВС, Міноборони, СБУ, прикордонної служби. Лише їх наділено правом проведення криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних експертиз. 

Відомості щодо всіх судових експертів заносяться до відповідного Державного реєстру атестованих судових експертів (далі - Реєстр). Формально закон не пов’язує набуття (виникнення) статусу судового експерта саме із внесенням запису щодо нього до Реєстру, проте надає право відповідним органам та особам призначати судову експертизу лише тим експертам, яких внесено до цього Реєстру. 

Окрім атестованих судових експертів, яких внесено до Реєстру, судову експертизу можуть здійснювати фахівці з певних галузей знань (окрім криміналістичних експертиз, перелік яких наведено у законодавчих актах). Водночас, така практика не є поширеною у діяльності судових та правоохоронних органів.

До криміналістичних судових експертиз відносяться: почеркознавча; лінгвістична експертиза мовлення; технічна експертиза документів; експертиза зброї та слідів і обставин її використання; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; експертиза голограм; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів; наявності шкідливих речовин у навколишньому середовищі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих і отруйних речовин); біологічна [2].

Недопущення до виконання вказаних видів судових експертиз фахівців, яких не внесено до Реєстру, виглядає дискусійним. Водночас, такі особи можуть надавати висновок спеціаліста (а не судового експерта) та у такому статусі приймати участь у відповідному юрисдикційному процесі.

У кримінальному провадженні спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок [3].

Такий спеціаліст, на відміну від судового експерта, не несе відповідальності за свої дії на підставі статей 384 (завідомо неправдивий висновок експерта) та ст. 385 (відмова експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді або під час провадження досудового розслідування) Кримінального кодексу України та, відповідно, про це не попереджається [4].

При проведенні судової експертизи експерт керується методиками, внесеними до відповідного Реєстру методик ( http://rmpse.minjust.gov.ua ), що ведеться згідно з вимогами нормативно-правових актів [5].

Доступ до текстів методик, методичних рекомендацій, посібників тощо надається розпорядником – Міністерством юстиції України - за запитами зацікавлених осіб, при цьому вказані розробки для судових експертів з криміналістичних видів досліджень становлять службову інформацію відповідно до наказу Мінюсту від 08.06.2011 № 1537/5.

«Методиками», що використовуються судовими експертами у своїй діяльності, є різноманітні посібники, методичні рекомендації тощо. Процедуру атестації та реєстрації методик передбачено, зокрема, постановою Кабміну від 02.07.2008 № 595 «Про затвердження Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз».

Під терміном «методика судової експертизи» можна розуміти детально регламентовану програму вирішення експертного завдання (експертних завдань), яка складається з послідовних практичних та розумових операцій, що спрямовані на пізнання властивостей і зв’язків досліджуваних об’єктів (матеріальних об’єктів, явищ, подій) та передбачають застосування при цьому системи методів та засобів, а також правил при проведенні експертного дослідження [6, с. 8].

Окрім відповідних методик експерт використовує нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик та методів дослідження) належить до компетенції судового експерта. Дискусійним є питання, чи може судовий експерт виконати експертизу за відсутності у Реєстрі методик будь-якої методики. Здається, це залишається на розсуд та відповідальність самого експерта. 

Окрім Реєстру відповідних методик Мінюстом затверджуються та оновлюються переліки рекомендованої науково-технічної і довідкової літератури та програмних продуктів, що використовуються під час проведення судових експертиз та експертних досліджень, які також використовуються судовими експертами [7].
 
Питання проведення судової експертизи (виконання експертних досліджень) та складання висновків судового експерта досить детально врегульовані Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Інструкція безпосередньо регламентує діяльність експертних установ Мінюсту та “приватних” судових експертів, що не працюють в цих установах та були атестовані в якості судових експертів Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Мінюсту [2]. 

Водночас, практика призначення та проведення судових експертиз свідчить про наявність певних прогалин та суперечностей при виконанні вимог вказаної Інструкції. Зокрема, нею не передбачені можливості обміну документами між експертними установами та особами, які призначили експертизу, в електронній формі, що здатне було б значно прискорити процеси виконання судових експертиз. 

Крім того, надмірна регламентація строків проведення судових експертиз, задоволення клопотань судових експертів та тому подібне не завжди враховує як специфіку окремих видів судових експертиз, так і об’єктивні можливості науково-дослідних установ Мінюсту та їх територіальних відділень. Тому, як видається, Інструкція, поряд з іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи, потребує доопрацювання. 

Певних коректив потребують також нормативно-правові акти, що регламентують питання оплати судових експертиз. Так, розрахунок вартості судових експертиз, виходячи з вартості однієї експертогодини по видах судових експертиз (проста, середньої складності, особливої складності), не завжди здатний врахувати всі обставини тієї чи іншої судової експертизи та наданих об’єктів дослідження [8]. Вартість однієї експертогодини щорічно індексується та затверджується наказом Мінюсту.

Відсутні чіткі критерії визначення кількості годин на виконання тієї чи іншої експертизи (експертного дослідження), що нерідко призводить до скарг зацікавлених осіб на необґрунтовані, на їхню думку, рахунки за проведення судової експертизи. Крім того, вбачається надмірним і сам поділ судових експертиз на вищевказані види. 

Крім того, наразі відсутня легально закріплена можливість надання пільг (знижок) щодо проведення судових експертиз для тих осіб, що не мають можливості сплатити їхню вартість у повному обсязі. У той самий час, механізми зменшення судових витрат та звільнення від них, передбачені, зокрема, Цивільно-процесуальним кодексом України [9] , не завжди працюють на практиці.

Ці та інші питання, пов’язані із правовим забезпеченням судово-експертної діяльності, наразі опрацьовуються профільними підрозділами Мінюсту, у результаті чого мають бути внесені відповідні зміни та доповнення до відповідних актів законодавства.

Література:

1. Про судову експертизу : Закон України // Відомості Верховної Ради України . - 1994 . - № 28 . – C т . 232.

2. Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/print1480663254500099 .

3. Кримінальний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13 . - Cт. 88.

4. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України . – 2001 . - № 25-26 . - C т. 131.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2008 № 595 «Про затвердження Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/595-2008-п/print1480617797026973.

6. Розробка експертних методик : зміст, структура, оформлення (з урахуванням міжнародних стандартів систем управління якістю, адаптованих в Україні): метод. рек. / О.Г. Рувін (голова авт.кол.). – Київ: КНДІСЕ, 2014. – 76 с. 

7. Наказ М іністерства юстиції України від 30.07.2010 № 1722/5 «Про затвердження переліків рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v1722323-10/print1478500258854488

8. Наказ Міністерства юстиції України від 16.02.2016 № 417/5 «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2016 році».
[ Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0253-16/print1464905809202823 .

9.  Цивільний      процесуальний кодекс України від 0 8.03.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 40-41, 42. – Cт.492.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net