Частиною 1 ст. 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
У своїй практиці я зустрічаю випадки, коли суди керуються цим положенням при обґрунтуванні відмови задоволення клопотань, ненаданні необхідного часу для ознайомлення з матеріалами справи, вирішенні питання про відкладення судових засідань та навіть зміни процедури дослідження доказів.
Але рішення, які ухвалюються з посиланням на необхідності застосування цього принципу, найчастіше є заміщенням реального змісту понять, адже цей принцип застосовуються з метою швидкого розгляду справи. Проте, аналіз самого положення про розумні строки також свідчить про невідповідність «розумного строку» визначенню «швидкого строку».
Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 28 КПК України розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійсненняслідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Тобто, в кожному конкретному кримінальному провадженні різні строки судового провадження можна вважати розумними, а при наявності значної кількості підозрюваних та сотні томів кримінального провадження швидкий розгляд без звужування меж проведення необхідних процедур та обмеження реалізації особою права на захист просто неможливий.
Аналіз положень ст. 28 КПК України свідчить, що розумний строк не тотожній з розумінням здійснення кримінального провадження у швидкий термін. Розкриваючи зміст розумності строків законодавець використовує терміни «невідкладно», «першочергово», «найкоротший строк» в такому значенні.
Так, ч. 4 ст. 28 КПК України визначено, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої або неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Отже невідкладний та першочерговий розгляд не передбачає швидкого судового розгляду, а передбачає пріоритетність у розгляді справ в зазначених випадках поряд з іншими справами.
Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите (ч. 5 ст. 28 КПК України).
З цієї норми вбачається, що вимога щодо найкоротшого строку відноситься не до тривалості судового розгляду, а до строку здійснення досудового розгляду та вирішенні питання про передачу справи до суду або закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 28 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
Встановлена можливості особи ініціювати здійснення кримінального провадження або окремих процесуальних дій у більш короткі строки встановлена з метою забезпечення саме права особи на розумний строк, щоб особа не була піддана необґрунтовано довгому обмеженню у зв’язку зі здійсненням кримінального провадження, і є засобом забезпечення особою своїх прав за власною ініціативою.
Аналіз зазначених положень свідчить, що розумність строків кримінального провадження встановлений законодавцем для забезпечення гарантій особи від необґрунтованого та надмірного затягування кримінального провадження відносно неї з метою забезпечення прав цієї особи, а не штучного пришвидшення судового розгляду для постановлення вироку у найкоротшій час.
Разом з тим, поряд з принципом розумних строків ст. 7КПК України визначає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати й іншим загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: забезпечення права на захист; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.
Наведені принципи є основними засадами кримінального провадження, а отже під час судового розгляду всі вони мають бути враховані і застосовані судом, жоден з них не повинен бути реалізований за рахунок порушення іншої засади на шкоду правам особи. Таким чином, бажання швидко розглянути справу не дає підстави суду застосувати принцип розумності строків, якщо таке застосування порушує інші принципи, такі як право на захист, доведеності перед судом переконливості доказів, змагальності сторін та безпосереднього дослідження доказів судом.
Суд має шукати баланс між цими принципами з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження.
Будь-який обвинувачений бажає вирішення кримінального провадження відносно нього в найкоротші строки, але жоден не погодиться на швидкий судовий розгляд, при якому судом буде поверхнево здійснено дослідження доказів, а особа не зможе реалізувати в повній мірі право на власний захист.
