Small people, або труднощі перекладу

Дуже часто люди не говорять англійською, бо просто бояться, що скажуть щось неправильно.

Смішно до сліз, життєва ситуація, бо придумати таке складно.

Довелось потрапити у лікарню. Потрібно було до масажиста. Сиджу, чекаю свою чергу. Поруч кабінет хірурга. До нього на практику прийшли три індуси. Бабусі зі своїми хворобами, що чекали на прийом видно було що напружились. Ну ніби яка різниця, але темний колір шкіри і виразні обличчя іноземців ще мають значення в нашому суспільстві. Згодом зайшов ще один студент. Ця неперевершена четвірка ні українською, ні російською ні пари з вуст.

І от з-за дверей почулось, як лікар почав пояснювати англійською тонкощі лікарської практики. Ну як англійською. З англійської там був лише медичний словниковий запас, розмовна відсутня повністю. За пару хвилин навіть з моїми скромними знаннями стало смішно.

Кульмінаційний для мене момент настав коли хірург намагався донести студентам, що хороших спеціалістів-урологів небагато, але англійською це прозвучало як urologist small people. Індуси не зовсім зрозуміли ідею. Тому довелось ці ж слова сказати ще раз: small people. Завіса. Здивувалась навіть масажистка…

І смішно, і не дуже.

По-перше, це все ж майбутні лікарі-практики.

По-друге, студенти приїхали не безкоштовно на навчання, а платять валютою. Якби лікарі знали англійську краще, то, відповідно, валюти було б більше.

По-третє, до нього як до спеціаліста в мене питань взагалі не було. Він ас в своїй справі. А те що він взявся пояснювати англійською викликало в мене ще більше поваги до нього.

Але ж…

Давайте робити такі реформи, щоб після них кожна друга медсестра могла пояснити англійською що до чого.