А тепер до складнішого. Відповідне Рішення РНБО ухвалене на підставі статті 5 Закону України "Про санкції". Але частина 3 ст. 5 передбачає, що рішення щодо застосування персональних санкцій, їх скасування та внесення змін приймається щодо ОКРЕМИХ ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ ПІД КОНТРОЛЕМ ІНОЗЕМНОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ ЧИ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-НЕРЕЗИДЕНТА, ІНОЗЕМЦІВ, ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА, А ТАКОЖ СУБ’ЄКТІВ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ТЕРОРИСТИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ. Якщо у РНБО є документальні підтвердження, що ті 8 юридичних осіб, перелічені в Додатку 2 до рішення РНБО, знаходяться під контролем вищеназваних суб’єктів, то санкції введено законно.
Але у додатку 1 до рішення РНБО згадується одна фізична особа («Козак Тарас Романович, громадянин України»), що не є іноземцем чи особою без громадянства, а тому щоб підпадати під дії цих санкцій цій особі потрібно бути суб’єктом, який «здійснює терористичну діяльність». Цікаво, що у Постанові ВРУ «Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 4 жовтня 2018 року, на яку також посилається це Рішення РНБО, згадуються тільки юридичні особи.
А хто ж тоді ці «суб’єкти, які здійснюють терористичну діяльність»? І що вважається здійсненням терористичної діяльності у розумінні цього закону? Закон «Про санкції», як завжди, мовчить. Тоді дивимося Закон України «Про боротьбу з тероризмом» (але не забуваємо, що значення термінів, які вживаються у ст. 1, стосуються переважно лише цього Закону): «терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; проходження навчання тероризму; виїзд з України та в’їзд в Україну з терористичною метою; фінансування та інше сприяння тероризму». У цьому Законі навіть не вживається термін «суб’єкти, які здійснюють терористичну діяльність», а вживаються терміни «терорист», «терористична група», «терористична організація».
Чи вчиняв Козак Т.Р. будь-які з вищенаведених дій? Тут питання до органів правопорядку, бо знову-таки санкційний механізм має впроваджуватися за наявності відповідних доказів. Звісно, якби на сьогодні набрав законної сили обвинувальний вирок проти цього громадянина за скоєння ним будь-якого зі злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України (з когорти «тероризм і Ко»), то це зняло б багато питань, однак будь-які попередні кримінально-процесуальні механізми, як я розумію, не застосовувалися взагалі. А якщо немає «суб’єкта, який здійснює терористичну діяльність», то такі санкції незаконні, тому що просто проти громадян України їх неможливо застосувати (відповідно до логіки Закону «Про санкції»). Процитую як доказ ч. 2 ст. 1 цього Закону: «санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність».
Чи можна оспорити цей указ Президента України? Так, як завжди, хтось захоче оспорити конституційність цього указу, тому подання до Конституційного Суду України є імовірними.
А як щодо законності? Відповідно до ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства адміністративні справи щодо перевірки законності указів Президента України розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п’яти суддів. Тому ніякого ОАСКу чи Печерського суду.
Який висновок можна зробити з цього всього? Перше, застосування Україною санкцій є проявом суверенного права держави на захист. Друге, санкції проти юридичних осіб, на мій погляд, були введені законно. Третє, закон прямо не передбачає можливості накладати санкції проти громадян України (крім випадку, про який сказано вище), а якість окремих законодавчих формулювань (зокрема, щодо суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність) дійсно бажає кращого.
