Законопроект викликав серйозні зауваження, однак незважаючи на це, він був таки прийнятий ВРУ і одразу опротестований.
Зауваження фахівців на президентський законопроект №3760 і вимоги про необхідність його серйозного доопрацювання озвучувалися на всіх етапах проходження у Верховній Раді. Однак ідея про те, що завдяки йому в країну швидко потечуть інвестиції, переконала парламентську більшість і закон швидко затвердили.
Головне науково-експертне управління ВРУ 10.01.20 надало висновок на цей законопроект, де викладено велику кількість зауважень, для врахування яких потрібно було витратити немало часу. Однак вже 21.07.2020 його прийняли в першому читанні. На доопрацьований авторами законопроект 11.11.20. юристи дали розгромний висновок про невідповідність його положень Конституції та неузгодженість з нормами законів України. Зрозуміло, що після таких серйозних зауважень він знову вимагав ретельного, тривалого доопрацювання. Однак вже через 5 днів (16.11.2020) було надано нову таблицю поправок, а 1.12.202 проект закону розглянули на пленарному засіданні у другому читанні. Затвердити документ так і не вдалося, тому його було передано на повторне друге читання. Після чергового швидкого доопрацювання 17.12.2020 автори надали таблицю поправок, яку очевидно, депутати об’єктивно не змогли уважно прочитати, бо в цей же день при повторному другому читанні його таки прийняли на пленарному засіданні остаточно.
Але вже на наступний день (18.12.2020), було зареєстровано Проект Постанови «Про скасування рішення Верховної Ради України від 17.12.2020 року про прийняття в цілому проекту Закону про державну підтримку інвестиційних проектів зі значними інвестиціями» (№3760 від 01.07.2020), внесеного народними депутатами Южаніною Н.П. та Бондарем М.Л.
В пояснювальній записці до проекту Постанови її автори зазначили, що ухвалення цього рішення відбулося із грубими порушеннями вимог РегламентуВРУ. Його стаття 117 передбачає, що законопроект, підготовлений до другого чи повторного другого читання, висновок головного комітету та інші супровідні документи до нього мають надаватися депутатам не пізніш як за десять днів до дня розгляду законопроекту на пленарному засіданні. А насправді, ці документи були надані лише за один день до розгляду.
Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВРУ, до предмета відання якого належать зазначені порушення, розглянувши проект Постанови, 24.12.2020 зауважив, що під час обговорення Южаніна Н.П. та Бондар М.Л., висловили свої зауваження до правового змісту зазначеного законопроекту, проте не висловлювали зауважень щодо процедури розгляду і голосування цього проекту. Вони не зверталися до головуючого із заявою про порушення. Це дало підстави головуючому на пленарному засіданні Разумкову Д.О. поставити на голосування пропозицію про прийняття законопроекту № 3760 в другому читанні та в цілому з необхідними техніко-юридичними правками. За це проголосувало 252 народних депутата.
Після цього автори Постанови внесли таки її на розгляд ВРУ, а зазначений комітет в терміновому порядку підготував свій Висновок. У ньому було запропоновано Верховній Раді України визначитися шляхом голосування щодо прийняття чи відхилення цього проекту Постанови. Вважаємо, що при перегляді рішення Верховної Ради повторне голосування має бути проведено не формально, а з відповідним обговоренням та попереднім усуненням недоліків, які зазначалися у висновках та зауваженнях і Головного науково-експертного управління, і Головного юридичного управління ВРУ, і інших фахівців. Вони у своїх дописах неодноразово наголошували, що їх експертизи здійснювались у вкрай стислі строки, бо необхідні документи не надавались завчасно. Більше того, повідомлялося, що ряд зауважень так і не було враховано під час доопрацювання законопроекту, що свідчить про необхідність продовження роботи над ним.
З точки зору вимог конкурентного законодавства слід підкреслити, що у законопроекті все ще залишається ряд недоліків, які бажано було б усунути перед остаточним його затвердженням. Перш за все мова іде про преференції щодо несплати податків та зборів до бюджетів усіх рівнів, що насправді є державною допомогою, яку необхідно погоджувати з Антимонопольним комітетом відповідно до закону «Про державну допомогу суб’єктам господарювання». Він, зокрема, визначає і принципи надання державної підтримки нових інвестицій в підприємства України. Однак у законопроект немає жодного посилання на вимоги цього закону.
Більше того у ст.2 законопроекту раптом вольовим порядком зазначено, що «на відносини, що виникають у зв'язку з наданням державної підтримки інвестиційним проектам із значними інвестиціями, укладенням, виконанням і припиненням дії спеціальних інвестиційних договорів, не поширюється дія законів України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання» та «Про інвестиційну діяльність»" (у частині надання державної підтримки інвестиційним проектам, проведення їх державної експертизи, а також включення до Державного реєстру інвестиційних проектів)». Таке нововведення нічим не обґрунтовується в пояснювальній записці.
При цьому у прикінцевих та перехідних положеннях, де пропонується внести відповідні зміни до ряду законодавчих актів, у цьому контексті таки згадується закон «Про інвестиційну діяльність»". А стосовно закону «Про державну допомогу суб'єктам господарювання» такого посилання немає. Таким чином закладається колізія між вимогами законопроекту та вимогами закону про державну допомогу. Ця колізія з часом може стати серйозною перешкодою у застосуванні положень новоприйнятого закону.
Слід зазначити, що посилання у пояснювальній записці на світовий досвід не є в даному випадку коректним. Автори пишуть, що у європейських країнах державна підтримка інвестиційних проектів є суттєвою конкурентною перевагою Але не зайвим буде нагадати, що в Європі, відповідно до ст.107 Договору ЄС, здійснюється жорсткий контроль надання окремими країнами державної допомоги своїм вітчизняним підприємствам. Таку допомогу необхідно погоджувати з Генеральним директоратом з питань конкуренції Європейської комісії. Ця досить сувора політика застосовується задля захисту конкуренції та справедливих умов торгівлі між державами членами співтовариства.
Доречно також нагадати, що саме на вимогу і за неабиякої інтелектуальної та матеріальної підтримки європейських партнерів, в Україні, незважаючи на суттєвий тривалий спротив зацікавлених впливових осіб, закон про державну допомогу підприємцям був таки прийнятий 1.07.2014 р. Інвестори наполягали на необхідності прийняття цього закону задля забезпечення рівних умов в конкуренції, оскільки переваги окремим підприємствам в нашій країні були очевидними і могли стати суттєвими перешкодами іноземних інвестицій. Тому послаблення нині політики контролю цих питань може стати не стимулом для інвестицій, а швидше за все викличе незадоволення потенційних інвесторів.
Відповідно до статті 1 зазначеного закону, державна допомога суб’єктам господарювання це підтримка у будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що може спотворювати економічну конкуренцію, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності.
Надавачами державної допомоги визначені- органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, а також юридичні особи, що діють від їх імені, уповноважені розпоряджатися ресурсами держави чи місцевими ресурсами і ініціюють та/або надають державну допомогу. Надання такої підтримки у визначених випадках потребує подання повідомлення до Антимонопольного комітету і отримання необхідного дозволу. Цю вимогу необхідно виписати у законопроекті, або хоча б дати відповідне посилання.
До того ж законопроект розглядає не тільки податкові пільги, але й допускає і інші форми підтримки. Зокрема мова іде про надання переваг і привілеїв у отриманні інвестором земельної ділянки в користування та у власність, тощо. Тут слід враховувати, що відповідно до статті ст.24. Конституції України, громадяни мають рівні права і свободи та є рівними перед законом.Не може бути привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками. А згідно зі ст. 42 держава має забезпечувати захист конкуренції у підприємницькій діяльності. А неправомірні обмеження конкуренції не допускаються.
Водночас, відповідно до ст. 25 Господарського кодексу України, органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. А згідно зі ст. 31, надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище та встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих підприємців кваліфікується як дискримінація суб'єктів господарювання, яка не є не допустимою. Стаття 26., знову ж таки, наголошує, що правові засади здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції встановлюються законодавством про державну допомогу суб’єктам господарювання.
Крім невиконання зазначених вимог, які стосуються питань конкуренції, авторами не було враховано і цілий ряд інших важливих зауважень рецензентів. Це свідчить, що законопроект таки мав би бути повернутий на доопрацювання. Однак прискорена процедура його розгляду і затвердження не дала можливості це здійснити. Тому просто повторне голосування лише з причини грубого порушення вимог Регламенту ВРУ є насправді недостатнім заходом.
Депутатам і експертам слід надати можливість ретельно опрацювати по суті положення законопроекту та всі надані рецензентами зауваження і лише після цього приступати до голосування Постанови щодо його прийняття чи відхилення. Через позитивні наміри налагодити підтримку інвестиційних проектів зі значними інвестиціями бажано було б цей проект закону прийняти. Але серйозні недоліки, так і не виправлені авторами, можуть спричинити не просто відхилення законопроекту, але й масу наступних проблем оскаржень, у разі його подальшого застосування.
