Поки Європа та майже увесь світ закрилися на карантин, Швеція вирішила не вдаватись до жорстких заборон та штрафів, а пішла шляхом рекомендацій громадянам та незначних обмежень.
У Швеції відкриті школи, торговельні центрі, кафе та ресторани, шведи насолоджуються весняним сонцем у парках. Хоча країна обігнала своїх сусідів-скандинавів за рівнем смертності від коронавірусу, довіра до дій влади залишається високою. То ж у чому полягає “шведська модель” подолання COVID-19 та якими є її прорахунки?
Якою є “шведська модель” боротьби з коронавірусом?
Станом на 26 квітня у Швеції із населенням трохи більше 10 млн осіб зафіксовано понад 18 тис. випадків захворювання на коронавірус та понад 2 тис. смертей. У країні діє лише кілька обмежень, обов’язкових до виконання: заборона відвідувати будинки для літніх людей; заборона зібрань понад 50 людей (запроваджена лише у кінці березня, спочатку заборонили для понад 500 осіб); дистанційне навчання для осіб від 16 років (коледжі та університети). Ресторани та бари мають обслуговувати відвідувачів лише за столиками, а не за барною стійкою, та забезпечувати дистанцію. Інші ж правила мають рекомендаційний характер, тобто їх виконання є добровільним: залишатися вдома при найменших симптомах хвороби, працювати віддалено за можливості, дотримуватися соціальної дистанції у людних місцях, обмежити пересування по країні, особам від 70 років обмежити соціальні контакти, дотримуватися стандартних правил гігієни.
На чому заснована “шведська модель”?
По-перше, особливістю шведського суспільства є культура довіри— вертикальної та горизонтальної. Громадяни довіряють один одному та вірять владі, а влада — громадянам. Відповідно, шведи виконують рекомендації уряду, а уряд покладається на їхню відповідальність. Прем’єр-міністр країни Стефан Левен у зверненні до народу кілька разів наголосив на відповідальності кожного у боротьбі з хворобою: “Єдиний спосіб подолати цю кризу - це зустріти її як суспільство, коли кожен бере відповідальність за себе, один за одного та за нашу країну”. Як показують соціологічні опитування, 63% громадян підтримують заходи уряду у боротьбі із коронавірусом.
По-друге, Агентство громадського здоров’я, яке відповідає за подолання епідемій, повністю незалежне від політичного впливу. Саме воно є творцем “шведської моделі” боротьби із коронавірусом, а шведський уряд зобов’язаний дослухатися до його рекомендацій та рішень. Тому основною публічною фігурою і комунікатором влади у питанні COVID-19 став експерт агентства - головний епідеміолог країни Андерс Тегнелл. Він проводить брифінги, спілкується із журналістами та приймає на себе всю критику щодо шведського підходу до хвороби. Згідно з опитуваннями, довіра шведів до цього органу є високою - 73%.
По-третє, таку модель дозволяє структура суспільства. Понад половину шведських домогосподарств складаються з одного мешканця— це більше, ніж в інших країнах Європи. А густота населення є набагато меншою, ніж у Італії та Іспанії, які є одними з найбільш постраждалих країн світу від коронавірусу.
Зрештою, особливістю “шведської моделі” є її довготривалість. Міністр закордонних справ країни Анн Лінде зазначила: “Ми не віримо у локдаун, якщо він не буде стійким. Ми не думаємо, що можна зачинити людей у будинках на кілька місяців і що більша частина буде цього дотримуватися”. Світові не вдасться довго витримувати жорсткі карантинні заходи, рано чи пізно доведеться послаблювати обмеження, що може призвести до нових сплесків захворювання. Натомість Швеція одразу вирішила грати у довгу та підготувати суспільство до тривалої боротьби з коронавірусом.
Прорахунки “шведської моделі” та критика всередині країни
Смертність. Найбільше питань шведський підхід став викликати через рівень смертності, особливо порівняно з іншими скандинавськими країнами. Тимчасом як у сусідніх Норвегії та Данії він складає 37 та 73 смерті на мільйон населення відповідно, у Швеції цей показник - 217 смертей (станом на 26 квітня). Майже половина цих смертей припадає на будинки літніх людей. За словами Андерса Тегнелла, рівень смертності не є недоліком шведської стратегії загалом, а є лише локальною проблемою. Він визнає, що влада не змогла проконтролювати поширення коронавірусу у цих будинках та не надала достатніх рекомендацій персоналу.
Мігранти. Крім того, серед хворих диспропорційно багато мігрантів, особливо сомалійського походження. Андерс Тегнелл вважає, що це спричинено недостатньою комунікацією із цими ком’юніті. Місцеві органи влади активізували інформаційну кампанію у мігрантських районах та стали поширювати матеріали про коронавірус 26 мовами. Хоча причиною проблеми є і спільне проживання представників багатьох поколінь, що прискорює поширення вірусу.
Критика експертів. У шведських експертів та науковців також є багато запитань до стратегії уряду. Так, понад 2 000 лікарів, вчених та професорів підписали петицію із закликом до влади запровадити більш жорсткі заходи стримування COVID-19. А коли число смертей від вірусу перевищило 1000, група з 22 лікарів, вірусологів та дослідників звернулася з відкритим листом до влади, у якому розкритикувала дії Агентства громадського здоров’я та закликала політиків втрутитися у ситуацію. Влада натомість продовжує запевняти, що криза під контролем, а система охорони здоров’я не перевантажена.
Безвідповідальність. Хоча влада цілковито покладається на добровільну відповідальність громадян і більшість дотримується її рекомендацій, деякі люди порушують правила. Сам Тегнелл розповідає про “тривожні сигнали” щодо надто людного нічного життя, особливо у Стокгольмі. А медіа публікують фотографії зі столиці із повними кафе та парками, що дуже мало схожі на дотримання соціальної дистанції. Зрештою, стокгольмській владі навіть довелося закрити п’ять барів через те, що їхні власники не змогли забезпечити дотримання дистанції для відвідувачів.
Що далі?
Поки що ані урядовці, ані Агентство громадського здоров’я не заявляли про намір у найближчий час вводити більш жорсткі карантинні заходи. Хоча вони додають, що слідкують за становищем та у будь-який момент можуть відреагувати на його погіршення. До того ж, нещодавно парламент Швеції ухвалив закон, що дає уряду додаткові повноваження вживати надзвичайних заходів для стримування поширення хвороби у обхід законодавчого органу.
“Шведська модель” продовжує викликати дискусії як всередині країни, так і за кордоном. Досвід Швеції може бути корисним для країн, що виходять із жорсткого карантину, як своєрідний перехідний період. Наскільки можливим є застосування цієї моделі поза Швецією та чи не призведе вона до катастрофи у самій країні? Можна лише стверджувати, що шведська культура довіри зараз проходить велике випробування.
