На місцевому рівні залишається проблема ремонту доріг, коштів немає де взяти, ті хто ремонтують дороги кажуть, що кілометр асфальту коштує мільйон гривень.
Нещодавно країною, особливо Західною Україною пронеслися сильні дощі і урагани. Вони принесли чималої шкоди мешканцям, цього регіону. У різний спосіб реагують жителі на наслідки повеней та природних катастроф. У деяких селах люди організовуються і вимагають у влади компенсацій, а якщо влада не спроможна, то намагаються шукати порятунку за кордоном в інвесторів. Бувають стихійні протести, такі як, наприклад, у селі Чорний Острів, Жидачівського району Львівської області. Під час повені знесло огорожі селянам і зробило іншу шкоду. Люди перекрили дорогу на Ходорів, центр місцевої громади. Заявили, що якщо компенсацій не дадуть, нікого пропускати дорогою не будуть. Крім того, у селі розташоване підприємство з вирощування курей, дане підприємство недалеко за селом утворило могильник з подохлих курей, могильник погано закритий і під час повені вода його розмила, у селі почалися інфекційні хвороби якими хворіють як люди так і тварини. Стихійна блокада швидко завершилася, а люди які постраждали задовільнилися невеликою компенсацією місцевої влади. Зрозуміло, що для утилізації свійських птахів і тварин потрібне підприємство яке займається даною проблемою, а їх немає. Щоби такі підприємства були побудовані потрібно місцевій владі звернутися як до закордонних інвесторів так і до своїх, а якщо влада не спроможна, то, виходить, що місцева громада має дати собі раду сама.
На місцевому рівні залишається проблема ремонту доріг, коштів немає де взяти, ті хто ремонтують дороги кажуть, що кілометр асфальту коштує мільйон гривень. У радянські часи подібну проблему намагалися вирішувати партійні функціонери, вони зверталися до вищих партійних чиновників, шукали там знайомства, і кому пощастило «вибивали» гроші для села. Сьогодні тим займаються депутати особливо народні депутати Верховної Ради України. У соціальних мережах можна побачити як деякі з них хваляться, що «вибили» гроші для громади і свого виборчого округу. Декотрі з них належать до бюджетного комітету ВРУ. Одне слово, одним розчерком пера, депутат бюджетного комітету може, коли йому це потрібно (а потрібно перед виборами), «вибити» з державного бюджету гроші для своїх виборців. А що ж іншим депутатам робити які не можуть «вибити» гроші для своєї громади?
Під час позачергових виборів, виборцю потрібно добре дивитися за кого вони будуть віддавати свій голос, за обіцянки «вибивати» гроші з державного бюджету, чи проявляти винахідливість і кмітливість, наприклад «вибивати» гроші в олігархів Ахметова, Пінчука, Коломойського і інших, адже їхні статки складають у декілька разів більше аніж «дірявий» бюджет країни. Можна ще шукати інвесторів, які не тільки будуть будувати свинарники, птахофабрики, а й підприємства для утилізації загиблих тварин. Крім того, депутату разом з місцевою владою потрібно буде шукати інвесторів і гроші для роздільного збирання і вивезення, переробки сміття. Бюджетні гроші потрібно залишити для соціальних потреб, пенсіонерів, інвалідів, різної школи тощо.
Українці мають побачити у кандидата в депутати людину яка горить бажанням зробити чогось доброго як конкретно для людини, так і для суспільства в цілому, не тільки заглядаючи у державний бюджет, а й шукати інвестора, створювати робочі місця, усюди, не тільки у великих містах. Думати про екологію, намагатися внести свою лепту у будуванні заводів з переробки сміття, і багато чого іншого чого потребують люди на сьогоднішній день.
