Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
11.08.2016 09:00
Субсидії: операція «Монетизація»
Юрій МироненкоЧлен Правління Інституту суспільно-економічних досліджень (ІСЕД)
Механізм, який використовується нині щодо надання субсидій, практично сприймає людину лише як оформлювача документів і такого собі формального персонажа, який не лише не розуміє, як і чому вона нараховується, коли і куди перераховується, але й є головним в
Механізм, який використовується ниніщодо надання субсидій, практично сприймає людину лише як оформлювача документіві такого собі формального персонажа, який не лише не розуміє, як і чому вонанараховується, коли і куди перераховується, але й є головним винуватцем іпотенційним злочинцем, оскільки не заощаджує енергетичні ресурси. Насправді жспоживач має відгравати ключову роль у такому механізмі, оскільки, якщоподивитися н одну з основних цілей задекларованих урядом, лише людина можемати зацікавлення зменшувати споживання чи здійснювати заходи зенергозбереження, а зовсім не всі ті десятки «посередників», що існують між неюі державою – надавачі послугЖКГ, постачальники газу чи електроенергії тощо. Як наслідок,видатки державного бюджету для виплат субсидій, які насправді минаютьлюдину і йдуть усім цим посередникам, не лише постійно роздуваються, а йподаються як велике благо і соціальний захист населення.
Вирішеннямпроблеми із неефективним використанням коштів, що спрямовуються на субсидії,може стати монетизація. Інакше кажучи – введення людини в згаданий механізм якповноцінного його учасника. Тобто, направляти кошти не на рахунки постачальникапослуг, а безпосередньо споживачу. Таким чином споживач зможе вільно абообмежено (залежно від способу монетизації) розпоряджатися цими коштами.Відповідно, в нього будуть стимули для економії ресурсів та енергозбереження.
Є кілька варіантів монетизації:
«Суцільна монетизація» – це коли немає обмежень щодовикористання коштів, які надходять у вигляді субсидії за умови, що людинасвоєчасно розраховується за житлово-комунальні послуги.
«Обмеженамонетизація» – це коли затверджено певний спектр товарів та послуг, на якілюдина може витрачати отримані кошти. Звісно, вона їх може витрачати за умови,що в першу чергу сплатить за житлово-комунальні послуги.
«Регульованамонетизація» – це коли кошти можна використовувати виключно на сплатужитлово-комунальних послуг.
В першому варіанті існує ризик несплати за послуги,оскільки людина отримавши готівку може почати використовувати її на інші своїпотреби і нарощувати заборгованість. І якщо покаранням зробити відмінусубсидії, то знову ця людина залишиться незахищеною.
Другий варіант буде неприйнятним для сільських жителів,оскільки на сьогодні далеко не в усіх невеликих населених пунктах встановленітермінали в магазинах, аптеках, а відповідно люди не матимуть можливостірозраховуватися карткою.
Третій варіант, на мою думку, є найбільш оптимальним. Уцьому випадку на кожного субсидіанта в банках відкриваються рахунки ізспеціальним режимом використання. На ці рахунки надходять кошти субсидії, якісубсидіант може використати виключно для здійснення розрахунків за комунальніпослуги та енергоносії. Однак, з метою стимулювання субсидіантів до економії ресурсів,по закінченню опалювального періоду має бути проведена звірка між надавачамипослуг та субсидіантом, а отримана економія може бути використана на власнийрозсуд споживача. Це може стати найбільшим із стимулів для економії таздійснення заходів з енергозбереження. При тому, це не призводитиме довиникнення додаткової заборгованості за комунальні послуги та енергоносії.
Щоб монетизація була успішною не залежно від обраногоспособу потрібно виконати 3 умови:
по-перше, приведення до адекватних показників соціальнихнормативів житла і користування житлово-комунальними послугами, які, незважаючина численні перегляди, досі залишаються завищеними;
по-друге, стимулювання населення і реалізація державнихпрограм щодо встановлення лічильників (у тому числі й на тепло), що сформуєвідповідальне ставлення людей до споживання енергоресурсів і сформує культурусплати за отримані послуги та енергозбереження;
по-третє, формування централізованої бази отримувачівсубсидій, її періодична верифікація з іншими базами даних як у системісоціального захисту, так і в інших сферах (ДФС, Пенсійного фонду, Міністерстваюстиції тощо), що попередить випадки шахрайств і нарешті дасть державі реальнуаналітичну базу для формування подальшої державної політики у сфері наданнясубсидій.
І насамкінець, монетизація субсидій – це не «миттєверішення», це – тривала процедура, яка займе не один рік. І починати її потрібновже зараз, не очікуючи кращих часів чи надуманих відмовок. Нещодавня заява Міністрасоцполітики Реви про відмову від монетизації субсидій свідчить не лише пронедовіру влади до громадян, а й про бажання зберегти нинішні, м?яко кажучи, непрозорі схеми і оборудки у цій системі.
