В даній статті встановлюється правомірність залучення до надурочних робіт жінки, яка має дитину, що в свою чергу визнана інвалідом II групи.
Суб’єктномускладу безпосередніх учасників трудових відносин властиві відповідні ознаки.Зокрема він охоплює різних за своїм юридичним статусом осіб, що маютьгарантовані їм права і виконують покладені на них обов’язки. Одним з такихсуб’єктів є жінка, що має дитину, визнану інвалідом II групи. Чи можна такого працівниказалучати до надурочних робіт без його згоди?
Правоверегулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітнихзаконів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих зприводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайнимизаконами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надаліпо тексту – КЗпП України)).
Наймані працівники є одними з визначнихучасників трудових відносин. Зокрема такіособи, уклавши трудовий договір, своєю добросовісною працею сприяють ефективнійрозбудові України, як правової та суверенної держави, а також істотному зростаннюматеріального добробуту своїх родин.
Трудове законодавство гарантує найманим працівникамправовий статус, що, будучи багатогранним, водночас включає в себе різноманітніелементи, одними з яких є соціально-економічні права. Згадані юридичні можливості,отримавши належне закріплення у відповідних нормативно-правових актах, повинні забезпечитиекономічну свободу даних учасників трудових відносин, та всебічних розвиток такихосіб, як законослухняних особистостей.
Право на працю є одним з найвизначнішихсоціально-економічних прав. Таку можливість національний законодавець закріпив унормах, що охоплені ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
. Чиннимзаконодавством нашої держави передбачено відповідну процедуру своєчасної та ефективноїреалізації вищевказаними особами згаданого права. Зокрема добропорядний громадяннезалежної України, який хоче працювати, укладає трудовий договір про роботу напідприємстві, установі, організації або з фізичною особою, про що закріплено в ч.2 ст. 2 КЗпП України.
Однак не потрібно забувати про те, щовищезгаданій реалізації притаманні своєрідні особливості. Зокрема необхіднознати те, що ефективна діяльність тих або інших органівзаконодавчої, виконавчої та судової влади спрямована на якісний та своєчаснийзахист різних за своєю суттю людських цінностей. До когортиостанніх належать: сім’я, дитинство, материнство та батьківство, що в свою чергупідтверджено ч. 3 ст. 51 Конституції України.
Чіткий та недвозначний зміст вищезазначеноїнорми в частині з’ясування правил, якихдотримується працедавець під час здійснення надурочних робіт, отримав належну конкретизаціюв інших законах. Як це розуміти?
Національним законодавством передбаченобезпосередні вказівки про те, що окремі працівники виключно за їх згоди можутьзалучатися працедавцем до виконання надурочних робіт. Зокрема згідно з ч. 3 ст.63 КЗпП України одними з таких учасників трудових відносин є жінки, що в своючергу мають дітей, які у відповідному порядку визнані інвалідами.
Таким чином,національне законодавство забороняє працедавцю вчиняти дії, що є аморальними і/чи протиправними. Зокрема така особа не може залучати до надурочних робіт окремихпрацівників, що не погодилися їх виконувати (наприклад, жінку, яка має дитину,визнану інвалідом II групи).
