BMW LT

21 грудня 2016 року ми (понад 100 депутатів) зареєстрували в парламенті законопроект №5567, який легалізує тимчасове ввезення авто на іноземній реєстрації.

Цей законопроект став результатом спільної роботи не лише депутатів, але й багатьох громадських активістів на спільних робочих групах.

Громадянська кампанія за необхідність вирішити питання з автомобілями на іноземних номерах триває ще з осені минулого року. Активісти з багатьох областей вже приїздили до Києва, блокували адмінквартал і зустрічалися з міністром фінансів Данилюком. Здавалося б, у влади є достатньо підстав піти на зустріч громадянам та ухвалити закон.

Але якби все було так просто.

За різними оцінками сьогодні в Україні від 1 до 2 млн. автомобілів на іноземній реєстрації. Якщо взяти середнє значення, виходить 1,5 млн. машин – приблизно 15% усього національного автопарку.

Колись таких машин було менше, і BMW (Audi, Volkswagen і т.д.) на балтійських або польських номерах були радше екзотикою. Сьогодні ж важко не помітити в автопотоці регулярні номери LT чи PL – і це стосується не тільки західних регіонів країни, але і центру.

Статус цих автівок досі не врегульований. Що, з одного боку, відкриває широкі можливості для корупції та зловживань з боку влади. З іншого – принижує українців, які у своїй власній державі змушені або відстьогувати на лапу митникам та поліції, або жити під постійним страхом конфіскації машини.

Звісно, люди йдуть на це не від хорошого життя. Високі ввізні мита на автомобілі змушують українців шукати інші шляхи вирішення проблеми. Адже автомобіль – не розкіш, а засіб роботи, пересування і т.д.

Логічним і правильним було б законодавчо врегулювати цю проблему. І дати спокій всім.

Втім ми добре знаємо, що рибка краще ловиться в каламутній воді.

Великих і реальних противників прийняття закону 5567 умовно можна поділити на два класи.

Перший, це автомобільне лобі, яке займається в Україні крупновузловою зборкою автомобілів із завезених з-за кордону частин. Одним із представником першого класу є і сам президент, який має інтереси в концерні «Богдан». Це видається за український автопром, який треба підтримувати. Тому автолобі блокує ввезення доступних машин з-за кордону, і, користуючись цим, ставить високі ціни на свої авто (які, до того ж, часто мають сумнівну якість). Звісно, представники цього лобі зацікавлені в якнайдовшому збереженні статус-кво: затиснуті з обох боків українці просто змушені купувати їхні автомобілі. Хоча за ціною нового ланосу чи лади в ЄС можна взяти дві BМW-семирічки, якість яких буде незрівнянно вища вітчизняного «новья».

Другий клас - це працівники митниці, прикордонники та поліція. Неврегульованість статусу транзитних авто, загальна слабка юридична захищеність українців, часто невисокий рівень обізнаності зі своїми правами створюють сприятливий фон для побудови корупційних схем та отримання хабарів. Від «розводу» на митниці – до психологічного тиску на власника при зупинці авто на території України.

Саме представники автолобі задіюють наявні в них адміністративні механізми для того, щоб гальмувати розгляд проекту 5567 – на рівні комітетів, міністерств, експертних управлінь. І щоб якось прискорити цей процес, автовласникам доводиться вдаватися до акцій прямої дії. Насправді ніхто не хоче блокувати траси й адмінбудівлі – але це ледь не остання можливість привернути увагу до існуючої проблеми та вимог громадян України.

Є два головні аргументи проти легалізації авто на іноземній реєстрації.

Перший – захист національного виробника (виробництв, робочих місць, тощо).

Другий – думка про те, власників транзитних авто важко затримати у разі скоєння правопорушення чи, скажімо, для відшкодування виплат за автоцивілкою.

Про національного виробника ми вже сказали вище. І додати можна виключно те, що тимчасовому ввезенню підлягають не нові автомобілі, а лише 7 і більше років, і не стосується нових авто.

За останні 15-20 років в Україні рівень корупції так виріс, що ніхто з реаль

них світових автовиробників так і не зміг зайти на український ринок та створити повноцінне виробництво в Україні.

Сьогодні протекціонізм у галузі автобудування – не умова для розвитку національного автопрому, а фундамент для монополії і збагачення невеликої групи осіб. Якби такі міри працювали, ми би вже мали свій «фіат» чи «форд». Але абсолютно точно вся Україна не може бути заручником кількох автопромних «картелей».

Що стосується відповідальності власників авто на іноземних номерах. Отже, як я бачу вирішення цього питання: при перетині кордону водій має задекларувати обов’язок вивезення авто не пізніше, ніж за рік та пред’явити поліс цивільного страхування. Дані про авто митниця передає в ДФС та поліцію. Все: авто обліковане і відповідальність перед третіми особами застрахована. За законом, людина, яка ввозить таке авто стає відповідальною за нього – з усіма юридичними наслідками. Насправді сьогодні неврегульована ситуація набагато гірша.

Зазвичай, водії-транзитники є не власниками, а «персоналом іноземних фірм». І у випадку дорожньо-транспортного інциденту зовсім не зрозуміло, куди постраждалим звертатися за виплатами. Формально – в ту країну, де авто зареєстроване і застраховане. Насправді – в нікуди, тому що все заглохне в листуванні та судах.

Треба згадати ще дві тези:

1) авто на транзитних номерах вдарять по продавцям нових автомобілів і

2) європейці будуть сплавляти сюди старі «відра».

Ні перша, ні друга теза не є обґрунтованими. Закон регулює ввезення машин від 7 років, а це інший сегмент – люди, які бажають нові авто, все одно підуть до офіційних дилерів. А верхньою межею є 10 років – що, таким чином, убезпечить нас від ввезення «автомотлоху».

Крім того, сьогодні і так середній вік авто в Україні – 19 років. Тому  ввезення навіть 10 річних «субару» чи «вольво» на транзиті все одно буде кращим, аніж наявний в країні автопарк.

В першу чергу за прийняття закону 5567 виступають власники авто на іноземних номерах. Сьогодні до громадянської кампанії в підтримку закону вже долучилася низка громадських організації з половини регіонів країни.

Підтримує законопроект і більше третини депутатів парламенту. Це ті, хто не пов’язаний з автолобі та бажає зробити щось корисне. Жартома можу сказати, що коли і є від народних депутатів хоч якась користь – то це як раз один із таких випадків.

Підтримують 5567 і активісти, які бачать подальший розвиток цієї ситуації – і ту користь, яку легалізація транзитників згодом принесе всім автовласникам. Навіть тим, хто сьогодні виступає проти цього закону.

Зацікавлені у прийнятті цього закону також і бійці АТО, які зможуть ввозити без сплати митних платежів одне авто.

Однозначно чекають цього закону також і ті водії, які мають дрібні порушення митного законодавства і протягом двох місяців зможуть офіційно переоформити своє авто.

Розглядати законопроект 5567 можна і варто лише як тимчасове вирішення питання. Кінцевою метою законодавчої діяльності в цій сфері є встановлення адекватних ввізних мит, які дозволять українцям купувати доступні авто за кордоном і ввозити їх в Україну.

Мене питають, чому ми одразу не почали з такого закону. Тому, що автолобі в парламенті шалено опирається взагалі будь-яким зазіханням на їхню монополію. Починати одразу з такого «революційного закону» означає просто не назбирати для нього достатньої підтримки в стінах парламенту, не пройти комітети, бути зарубаним і забутим. Це – існуючі реалії. Заявляти що сьогоднішня Рада такий закон може прийняти – це популізм і піар, а не метод вирішення проблеми.

Тому ми йдемо крок за кроком. Спочатку легалізація авто на іноземній реєстрації. Це проб’є мур монополістів, дозволить тим, хто хоче ввезти собі транзитне авто – і, за рік-два, створить сприятливий психологічний фон для закону про адекватні ввізні мита на іноземні автомобілі. 

А відтак – і до цивілізованого ринку доступних авто.