Відповідальність людини, яка дзвонить до спецслужб та просить допомогти, навіть якщо допомоги не потребує – несправедлива та суперечить принципу «держава існує для громадянина, а не навпаки».
Таким чином держава втручається у право на мирне володіння майном – грошима, – що не ґрунтується на законі та не узгоджується з суспільним інтересом.
II. У ЧОМУ НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ?
Дзвінок до поліції чи інших служб – право, відтак карати за реалізацію права – несправедливо.
Обʼєктивна сторона за ст. 183 КУпАП – виклик спецслужб ніби-то для допомоги, знаючи наперед, що в цьому немає ніякої необхідності. Дії, спрямовані на зрив нормальної роботи служб.
Субʼєктивна сторона правопорушення – прямий умисел. Особа, повідомляючи інформацію спецслужбі, усвідомлює, що вона неправдива і бажає даремного виїзду поліцейських.
«Повідомлення» на спецлінію «102» не може кваліфікуватись завідомо неправдивим повідомленням (викликом) поліції – як адмінправопорушення за ст. 183 КУпАП(там же).
Кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобовʼязана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку (постанова Сьомого апеляційного адмінсуду від 24.05.2022, №672/643/21).
Стаття 280 КУпАП змушує посадовця при розгляді справи зʼясувати чи вчинила людина адмінправопорушення і, чи винна.
Наприклад, у справі № 586/606/21 «поліціянти» продемонстрували «людяність». Чоловік повідомив про незаконний вилов риби, однак поліцейські вказали, що він пʼяний, а сітки – примарились. Отримав постанову за ст. 183 КУпАП.
«Не змогли спіймати браконьєра – складемо постанову на заявника»?
Чудова демонстрація правила «in hostem omnia licita» – стосовно ворога все дозволено. Хто тут ворог?
Вибір належного відповідача – запорука швидкого захисту прав.
Належний відповідач – Департамент патрульної поліції Національної поліції України – субʼєкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адмінстягнення, – постанови:
Інспектор не може виступати самостійним відповідачем, оскільки належний відповідач – орган, який розглядає справи про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (постанови ВС від 17.09.2020, №742/2298/17; 26.12.2019, №724/716/16-а).
Інспектор поліції виконує владні управлінські функції не у власних інтересах, а діє від імені та на виконання функцій та завдань Нацполіції (постанова ВС від 23.12.2020, №642/5915/19).
V. ПОСТАНОВА ЯК САМОСТІЙНИЙ ДОКАЗ
Постанова про притягнення особи до адмінвідповідальності – не беззаперечний доказ адмінпроступку, оскільки опис правопорушення – не належний доказ порушення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях складу адмінправопорушення має бути обґрунтований – на підставі всебічного, повного та обʼєктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують адмінправопорушення (п. 26 постанови ВС від 27.06.2019, №560/751/17).
Якщо рішення поліцейського оскаржується – обовʼязок довести його правомірність лежить саме на останньому – в протилежному випадку на людину буде покладено обовʼязок довести свою невинуватість, що суперечить презумпції невинуватості.
Сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи (ст. 62 Конституції).
Суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Сумнів не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом» (Korobov v. Ukraine, №39598/03, §65, 21.07.2011).
Якщо викладена в протоколі – постанові – фабула адмінправопорушення не показує істотних ознак складу правопорушення, суд не має права редагувати її, а так само не може шукати докази на користь обвинувачення, оскільки це порушує право на захист та принцип рівності сторін. У цьому випадку справа закривається через відсутність складу правопорушення (Malofeyeva v. Russia, №36673/04, 30.05.2013; Karelin v. Russia, №926/08, 20.09.2016).
У справах про накладення адмінстягнення судовий збір за подання позову – 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (постанова ВП ВС від 18.03.2020, №543/775/17).
